Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Військово-історична реконструкція arrow 19 липня відбудеться реконструкція бою у "Бродівському котлі" Сьогодні: 23.03.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


19 липня відбудеться реконструкція бою у "Бродівському котлі" Надрукувати
Тарас Павлишин   
08.07.2009
Шановні друзі реконструктори!

"Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", "Зброя та спорядження "Штурм" запрошують громадськість Львівщини, представників ЗМІ на урочистості з нагоди 65-ї річниці боїв дивізії "Галичина" – "Вшануймо пам`ять загиблих", які відбуватимуться 19 липня поблизу с.Червоне Золочівського р-ну Львівської області.

У липні 2009 року виповнюється 65 років від часу трагічних та водночас героїчних боїв української дивізії "Галичина" під час німецько-радянської війни на території Золочівського, Буського, Бродівського районів Львівської області у так званому "Бродівському котлі".

Ці події досі викликають в суспільстві неоднозначні оцінки, які часто нав'язані нам комуністичними стереотипами і пропагандою. Одягнувши однострої одного ворога, українці боролися проти іншого. Але, чи було це вперше?
Згадаймо історію лише 20 століття і побачимо, що таке було не раз. Не маючи власної держави, загарбані і розшматовані по різні боки кордонів сильнішими сусідами, українці зодягали чужинську уніформу і клали свої буйні голови за чужі інтереси. Але в багатьох у серці палала ідея Самостійної Соборної України. Здобувати державу доводилося в жорстокій боротьбі. А де ж проходити бойовий вишкіл, отримувати зброю, спорядження? Зрештою, всі добре пам'ятали масові розстріли в`язнів більшовицьких тюрем під час першої радянської окупації Галичини у 1939-1941 роках.
Так, німецька окупація теж була брутальною і жорстокою. Проте, в черговий раз довелося українцям здійснити вибір не між добром і злом, а вибирати на їх погляд менше зло. Ми не маємо права засуджувати когось за такий вибір.
Вояки дивізії "Галичина" були солдатами, як і ті ж українці, які воювали в "Червоній Армії". Українська молодь у важку годину боротьби між нацистами та більшовиками за світове панування опинилась між двома жорнами, і ці молоді юнаки з честю виконали свій військовий обов'язок!

Урочистості з нагоди 65-ї річниці боїв дивізії "Галичина" відбуватимуться 19 липня в Україні поблизу с.Червоне Золочівського р-ну Львівської області.

В рамках підготовки та проведення заходів будуть відбуватися такі акції:

  • 17 липня – заїзд учасників, розтаборування;

  • 18 липня – тактичні заняття, підготовка становищ, репетиції бою, перегляд кіноматеріалів про історію формування дивізії "Галичина";

  • 19 липня:
  • 11.00 год. - молитва по загиблих на військовому кладовищі, перепоховання останків вояка дивізії та невідомого вояка (військове кладовище між селами Червоне та Ясенівці);
  • 12.00 год. - покладання квітів до могили вояків "Червоної Армії" (с.Червоне);
  • 12.30 год. - військово-історична реконструкція бою "Прорив з оточенння" (поруч з військовим кладовищем зі сторони с.Червоне);
  • 14.30 год. - віче-реквієм, концерт пам'яті українців, полеглих у Другій світовій війні (на місці відтворення бою).

Товариство "Пам'ять" забезпечує розміщення учасників у наметах, а також харчування.


Чому галичани не хотіли повернення Радянської влади? Факти свідчать

Секретарю Золочевского ГК КП(б)У
тов.Криволапову
от Зав.военным отделом
Золочевского Горкома КП(б)У
тов.Николаенко
ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА.

Довожу до Вашего сведения о фактах безобразий и преступной деятельности работников Золочевского военкомата, в том числе и военкома тов.Гуряева, а именно: среди работников военкомата процветают систематические пьянки. Такие работники, как лейтенанты Тарасов и Голиков не редко выходят на работу в пьяном виде, оскорбляя незаслуженно военнообязанных, без видных на то причин арестовывают их и садят в подвал.

Таким путем 21.ІХ-1944 года был арестован и посажен в подвал главный бухгалтер Золочевского отделения Госбанка тов.Карагодин и др.
 
Работники военкомата лейтенанты Канц и Трофимов напившись пьяными в первой половине ноября сего года пытались избить секретаря Золочевского ГК КП(б)У тов. Назимова.

Нач.4-й части военкомата старший лейтенант Одинцов ведя развратный образ жизни, изнасиловал бывшую работницу ГК ЛКСМУ тов.Садыкову и местную жительницу Ясинецкую.

О всех этих преступлениях и фактов военком тов.Гуряев знает и не только не принимает никаких мер, а наоборот способствует их процветанию. Благодаря чего лейтенант Тарасов напившись пьяным 8.ХІ-1944 года публично застрелил владельца частного буфета г.Золочева Попадюк Юзефа.

Кроме того, вызываемые военнообязанные в военкомат, как правило изолируются и задерживаются от одного до двух дней, которые нередко остаются без еды и ночуют в неприспособленном помещении. На жалобы и просьбы по этому поводу военнообязанных, работники военкомата и тов.Гуряев, не обращают никакого внимания.

Сопровождение призванных в армию носит форму охраны задержанных преступников.

Со стороны работников военкомата имеет место без надобности вооруженная мобилизация военнообязанных массового и одиночного порядка. В первой декаде декабря сего года, при проведении мобилизации рабочих и служащих кожзавода, последний был оцеплен вооруженной командой военкомата и только после длительных переговоров с директором завода тов.Приходько “окружение” было снято и мобилизация прекращена...

Для технической работы в военкомате, под угрозой оружия была мобилизована и уведена с работы Зав. общим отделом Горисполкома депутатов и трудящихся тов.Кетолевская.

Пользуясь своим служебным положением тов.Гуряев незаконно вызывает военнообязанных и путем угрозы – (отправка в армию) – привлекает последних производить ремонт своей квартиры и на другие хозяйственные работы – (ОСМЧ 322, кожзавод, и другие).

Такая преступная работа работников Золочевского военкомата не может не создать у местного городского населения отрицательного мнения. Больше того работники Золочевского военкомата своими преступными действиями по сути дискредитируют Советскую власть, тем более в условиях Западных областей Украины.

Сообщаю об этом, прошу принять меры и привлечь виновных к строжайшей ответственности.

Зав.военным отделом
Золочевского Горкома КП(б)У                    п/п                                             Николаенко
10 декабря 1944 года


Фонд № 3                         Опись № 1         Дело № 201                      Начато 29 апреля 1945 года
окончено 29 октября 1945 года

СТЕНОГРАММА
Совещания райкомов партии, председателей райисполкомов, начальников НКВД, НКГБ о борьбе с бандами украинских буржуазных националистов.

Тов.Визер – зав.райотделом Поморянского района.
Мы выселили 216 семей бандитов...
Мы создали по линии НКВД 4 боевки из наших людей и лиц ранее состоявших в бандах, имеющих связь непосредственно с бандитами.

Тов.Бойко – Бусский район
... Затем также хочу сказать, что военные грабят население, забирают сало и т.д. Их надо судить на месте, чтобы крестьяне об этом знали.

Тов.Павловский – Ново-Милятинский район.
... в с Неслухов возле МТС заехала грузовая машина с красноармейцами, приказали хозяйке войти в дом, вывели из сарая корову и забили кабана. Хозяйка подняла крик, прибежала охрана, началась стрельба, начали бросать гранаты друг в друга.
Я бы просил обком партии помочь нам в ликвидации таких явлений.

Тов (нечітке ПІП) – нач.НКВД Жовковского района.
... За последнее время у нас бандпроявления в городе. Они исходят от курсантов, которые находятся в КУКСе и запасного офицерского полка. Не только ночью, но и днем нельзя ходить. 26 числа ограбили женщину, забрали у нее 2 чемодана и избили ее. Эти люди ходят безнаказанно. Это грубейшее нарушение революционной законности. Сам полковник – начальник школы не способствует ликвидации этих безобразий и наоборот потворствует им. От партийно-советской организации он оторван, на партийные собрания не ходит. Заместителя председателя райисполкома из квартиры выгнал. К председателю райисполкома тоже вламываются, из автоматов стреляют. Самих офицеров убивают. Вчера убили шофера, прошедшего всю отечественную войну.

Тов.Грушко...
За этот период мы убили бандитов больше, чем у нас было на учете, а осталось столько, сколько было на учете.

Тов.Попов (генерал-полковник, представитель ЛьвВО)
Мы 4 года внушали бойцу и офицеру – иди, бей, гони врага с нашей земли и сейчас очень трудно искоренить эти привычки у наших бойцов и офицеров. Не только бойцы, но и большие начальники вплоть до генерала поощряют эти потравы посевов, убой и уведение скота и т.д.

Тов.Коломиец – зам.нач.НКГБ
Бандпроявления есть результат ослабления нашей работы. Все результаты у нас связаны с агентурной работой и если мы не уделим внимания созданию агентурного аппарата, работа наша будет идти впустую.
Главная задача – это создание агентурного аппарата. Это самый важный вопрос. Перед руководителями органов НКВД и НКГБ этот основной вопрос, который надо решить...
В отношении спецгрупп. Есть товарищи, которые организуют спецгруппы под таким принципом – иди убивай. Это неправильно. Каждая спецгруппа должна иметь определенное задание.


Дві доповідні записки від 10.10.1944р на ім'я секретаря Львівського обкому КП/б/У Грушецького про стан справ у Яворівському районі, де згадується про село Рогізна, яке нові окупанти вже перейменували на свій манір – Рогізно.

В одній уповноважений обкому КП/б/У, керуючий облконторою „Заготскот” Фурсов доповідає: „...тільки в одному селі Рогізно вбито 147 людей і спалено 97 садиб. Негативним фактором в житті району,який сильно заважає в роботі райкому КП/б/У з політикомасової роботи в селах і в райцентрі, є наявність в районі великої кількості різного роду беззаконь і мародерства з боку деяких військових /згвалтування дівчини з її вбивством, незаконні обшуки з викраденням цінностей, одягу і взуття, пияцтво і бійки серед білого дня на майдані міста, хуліганська стрілянина...” /переклад з російської М.П/.

В другій секретар Яворівського РК КП/б/У Циган – фактичний правитель району, хвалиться, що вбито 209 бандерівців, 237 здалися в полон та 62 з'явилися з повинною. При цьому взяли трофеї: ручних кулеметів – 3, гвинтівок – 27, мінометів – 3, автоматів – 5, гранат – 60, набоїв – 6000, та ще 5 коней, 15 корів, 4 вози. В сумі 38 одиниць вогнепальної зброї, отже вбивали, брали в полон здебільшого беззбройних людей. Далі Циган продовжує: „Ці операції,інші види репресій і проваджена одночасно політикомасова–роз’яснювальна робота привели до встановлення порядку в ряді сіл. Село Рогізно, де бандерівцями було убито декілька красноармійців і офіцерів, після того як в відповідь на це було спалено 97 дворів з села протиставляючогося всім міроприємствам перетворилоcь в одне з перших сіл району і на сучасний момент майже всі види поставок державі виконали, майже всі особи призивного віку з’явились до Воєнкомату. Село першим сплатило готівкою 3-тю воєнну позику в 40 тисяч карб.” (граматика, як в оригіналі). Про вбивства, згвалтувння, грабунки секретар РК КП(б)У навіть не згадує.

В секретній довідці від 13.11.1945р. майор міліції Козачук доповідає секретареві Дрогобицького обкому КП(б)У: ”14 вересня ц.р. військовослужбовцями 976 окремого батальйону 73 корпусу 52 армії – сержант Колчін А.М, рядові Кусков М.К, Запорожец І.Н. і Биков І.С скоїли збройне пограбування гр.Пастернак Дарії Федорівни і Качура Дмитра Миколайовича, мешканців села Братковець, Стрийського р-ну, Дрогобицької області, забрали різні носильні речі та інші цінності на суму 26 тисяч рублів, при скоєнні пограбування згвалтували 14-ти літніх дівчаток Пастернак Юлію і Качур Степаниду...
16 жовтня ц.р. лейтенант 441 стрілецького полку, 116 дивізії Соболєв... із групою бійців в кількості 7 осіб вдерлись до квартири інваліда вітчизняної війни Кузмяк Станіслава Семеновича, вибивши двері, вікна, побивши гр. Кузмяка і всю його сім'ю, забравши різні носильні речі і пішов до дому гр. Кузмяк Степана, де також вибили двері, вікна, ввірвавшись в квартиру при цьому одна група в кількості 3 осіб накинулась на квартирантку вчительку Белінскую Емілію Самойлівну 1925 року народження, побивши, її відвели до другої кімнати і згвалтували, решта групи накинулась на Кузмяк Зосю, її дочку Поліну 1925 року народження, яких також побили і намагались згвалтувати, але вони скористались тим, що погасла лампа від вчиненої бандитами стрільби в кімнаті втекли. Грабіжники забравши в квартирі Кузмяк різні носильні речі і пішли в дім інваліда Вітчизняної війни Крутій Дмитра Федоровича де побили сім'ю в кількості 4-х осіб, згвалтувавши гр. Мигалізну Стефанію Михайлівну 1918 року народження, крім того пограбували і побили гр. Цемберну Анну 1923 року народження і намагались її згвалтувати.”

В спецдонесенні від 20.05.1946р на ім’я секретаря Дрогобицького обкому КП(б)У Олексенка секретар Самбірського райкому Мартинов під грифом “цілком таємно” доповідає, як командир батареї 656 полку 116 стрілецької дивізії Воровко, родом з Омська, збираючись у відпустку, доручив своїм землякам родом з Новосибірська сержантам Акулову М.Д, Семенову Н.А, рядовим Алексєєнко П.Н та Трушіну М.Т – цей з Тамбовщини, „пріобресті барахла і дєнєг”. Випивши 2,5 л. горілки, по дорозі до села Ваневичі зустріли робітника Саволин Ярослава Миколайовича на велосипеді. Вбили, пограбували все, навіть кальсони зняли. В селі вбили секретаря сільради Сарахман Івана Івановича, його дружину Марію і дочку Ольгу, Темник Юрія Олександровича і його дочку Марію. Дівчата були згвалтовані. Дружині Юрія Темника Юлії і шестилітній Ліді Сарахман вдалося втекти. Пограбували все, не гребували пошивками з матраців, нижньою жіночою білизною.

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)