Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow По горах могили Сьогодні: 23.03.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


По горах могили Надрукувати
М. Мацевич   
25.08.2009

PlavjePohov 6
DatsoPic 1.0 © 2006 by Andrey Datso Цьогорічне свято Дня незалежності України в c.Плав’є Сколівського району було особливим. На сільському кладовищі біля церкви в одностроях зібрались колишні вояки УПА, гості з навколишніх сіл, Львова, Стрия, Сколе та інших міст України. Тут з усіма почестями відбулось перепоховання останків українських повстанців з c.Плав’є. Ось їхні імена Скільський Іван Кирилович 1904р., Полянчич Олекса Антонович 1915р., Мельникович Микола Павлович 1925р.

Пам'ять про них не загубилася у швидкому плині часу. До сьогоднішнього дня жителі c.Головецько Набитович Василь, Мацевич М.О зберегли в спогадах місце цієї братської могили біля криївки вояків УПА на г.Обнога. А члени Товариства пошуку жертв війни та політичних репресій «Пам'ять» за сприянням львівського ВО «Свобода» внаслідок проведених пошукових робіт виявили у братській могилі останки згаданих повстанців-героїв.

Ось так троє простих сільських борців за волю України дочекалися часу, про який так мріяли, за який поклали своє життя, свято вірячи:

Що прийде ще весна і май,
Із згарищ встане рідний край,
І над степами на верхах
Замає наш побідний стяг.

Пропонуємо увазі читачів розповідь про останній бій трьох героїв-повстанців з c.Плав’є, яку записано зі слів колишніх учасників бою Карпінського Михайла, Савчина Олекси, Гребеняка Миколи, Мацевича Олекси.

Повернулася сотня від польського кордону, де прикривала перехід кордону великої групи товаришів-повстанців, який відбувся без жодних втрат. Сотня була і чоловим, і тиловим забезпеченням рейдуючого відділу. Йшли ночами. На деякий час отаборилася на полонині біля села Росохач. На п’яти наступав інший ворог повстанців – зима. Потрібно було вирішити питання, як перезимувати відділу в кількості майже 200 чоловік. Вирішили зимувати меншими групами. Так біля Головецька залишився відділ в кількості 76 чоловік, крім боївки СБ та деяких менших груп в c.Пшонці, в тому числі і група в охороні надрайонового референта пропаганди «Орла»-Радевича Миколи Олексійовича.

Та частина відділу в кількості 76 чоловік разом з боївкою СБ обладнали криївку на горі Обнога (1038 метрів), в гірському масиві між с.c.Головецько, Козлова, Гребенів, Тухля. До найближчого села було близько 5 км. Неподалік постою було джерело з чистою гірською водою, яке не замерзало і в люті морози. Навколо молодий смерековий ліс, стрімкі схили гори, вкриті густим молодим смерековим лісом.

Криївка була викопана в землі, обкладена деревом і мала дерев’яне перекриття, ізоляцію та два входи. Зверху усе було присипане та добре замасковане землею.

В середині криївки стояли дві печі, одна чавунна, друга – з каменю та цегли, де був замурований котел для нагріву води. Під стінами криївки з обох боків знаходились лежаки, а освітлювалась вона гасовими лампами.

За десять метрів від криївки збудовано і обладнано комору для зберігання харчів: сіль, мука, цукор, волове м’ясо та свинина, інші продукти. Мали повстанці також вагу та необхідний посуд для приготування їжі. Навколо криївки цілодобово виставлялись стежі.

До снігового покриву повстанці виконували розвідувальні завдання, проводили політвиховні рейди по навколишніх селах та відвідували рідних. Особливо багато роботи мали господарники під командою Мецевича Василя («Пора») та Михалевича Івана («Бережко»), на яких покладалося особливе завдання - забезпечити продуктами на довгу зиму таку велику кількість людей. На всякий випадок було зроблено запасні пункти з продуктами неподалік гори Обнага-урочищі Менчелі, Козарці, Погарі, що згодом стали дуже в пригоді. Керував цілим відділом Ярема родом з c.Орява.

Початок зими 1945 року був морозним і багатосніжним. Ніхто не передбачав біди. У відділі проходило повсякденне життя: вмивання, молитва, сніданок, політзаняття, вивчення зброї і т.д. Як оперативники НКВД довідалися про цю криївку невідомо. Було припущення, що хтось місячної ночі з c.Козьма побачив дим над горою Обнога, але точного місця розташування криївки ніхто не знав.

Під гору Обнога окупанти підвели значні сили - гарнізони з Славська, Сколе, Турки, спецвідділи НКВД, а також фронтові частини Червоної Армії, які поверталися з Німечинни.

В ніч на 30 січня 1945 року на Обногу рушили війська. Підходили з трьох напрямків від урочища Монастир, Кобелець (з напрямку від c.Гребенів), від c.Головецько урочище Кучери, від села Козлова (урочище Багна).

Сторожа доповіла, що бачить лави оперативників. Оцінивши ситуацію, вирішили розбити відділ на дві групи. Перша група під командою «Яреми» повинна була відійти в бік c.Тухля. Друга (командир «Пора») вирушає в напрямку c.Головецько. Боївка СБ залишається на деякий час біля криївки, щоб стягнути на себе основну частину ворога, знищити документи, матеріали. Ця боївка перша і виступила проти ворога, який наступав від c.Головецька. Нахабні оперативники НКВД вийшли на весь ріст на чисту місцевість. Німецький трофейний МГ-42 в руках досвідченого стрільця і бійця СБ Василя Набитовича («Шпак» c.Головецько) скосив перші ряди ворога, сині кашкети покотилися вниз, а решта бандитів змушені були руками закопуватися глибоко під сніг. Навколо них почервонів сніг. Повстанці не дали більшовикам змоги навіть підняти голови. Залишки цих енкаведистів врятувало те, що в повстанців раптово вийшов з ладу кулемет. Стрілець «Шпак» до крові розбив долоню, намагаючись вибити гільзу з патронника. За цей час залишки цієї групи НКВД встигли відступити в ліс і вели безпорадний вогонь здалеку. Після перегрупування енкаведисти пішли через кущі і молоді ялини на верх гори, обходячи боївку СБ. Але тут їх зустріли шквальним вогнем повстанці з групи, яка відходила в напрямку с.Тухля.

У цей час по схилу до цієї групи повстанців наблизилася інша опергрупа, що підходила від c.Гребенів. Вояки УПА опинилася між двох вогнів. Та добрий вишкіл і знання місцевості допомогли їм вийти непоміченими з оточення, а два загони НКВД, незорієнтувавшись, ще довго воювали між собою, застосовуючи ручні гранати. Таке безладдя у ворожих лавах дало можливість успішно відійти двом групам повстанців та боївці СБ.

Група під командуванням «Пори» при відступі зіткнулася з великим відділом солдатів-фронтовиків, але вони не мали бажання вступати у бій з повстанцями і підставляти свої голови під упівські кулі. Не виключено, що більшість з них навіть симпатизували УПА. Ще з відстані фронтовики кричали: «Рєбята, здавайтєсь ілі ухадіте, ми возвращаємось з фронта, знаєм, что такоє смерть, не хотім воєвать. Не стріляйте!» Цей відділ мирно пройшов крізь позиції повстанців. Не пролунало жодного пострілу з обох сторін.

Невелика група повстанців, що були родом з с.c.Плав’є, Риків відлучилася від основної групи і зав’язали бій біля самої криївки. Серед енкаведистів було чимало вбитих, в тому числі і офіцер, скошений повстанцем біля самої криївки.

У цій сутичці загинув і один повстанець родом з c.Плав’є, а один був поранений.
Майже цілий день чули люди з c.Головецько постріли, черги з автоматів і скорострілів та розриви гранат. До темна жителі села стояли в холоді надворі, вслухаючись в кожен постріл і, просячи Бога, щоб вберіг наших хлопців. Однак то в одному то в іншому боці знову розгорялася стрілянина. Розділені групи УПА, знищуючи ворога, кружляли по лісі, заплутували сліди, щоб вночі перейти до запасних бункерів.

Ворог поніс великі втрати. Про переслідування вже не було навіть мови. За розповідями очевидців, своїх вбитих енкаведисти повантажили на шість кінних саней і під прикриттям ночі, щоб не бачило населення сіл, верхами повезли в напрямку c.Тухля до залізничної колії. Дорого коштував цей бій для ворога. Свої втрати вони старанно приховували. Тільки деякі речі та продукти з криївки на одних санях демонстративно повезли через c.Головецько.

Один з повстанців, що був теж з c.Плав’є залишився біля важкопораненого друга і після відступу москалів-окупантів підтягнув його до догораючої хатини-зимівки, щоб зігріти і перев’язати пораненого повстанця. Просовуючись по протилежному схилі, енкаведисти помітили на фоні освітленому вогнем дві постаті, і відкрили кулеметний вогонь. Ворожа куля влучила в товариша, а поранений відповз з освітленого місця. Згодом побратими його знайшли, але велика втрата крові, відсутність вчасної медичної допомоги та засобів лікування призвели до загибелі і цього повстанця.

Бій на г.Обнога був першою значною сутичкою згаданого відділу УПА з засмальцьованими бушлатниками. Повстанці на практиці переконалися,що маючи добре командування, фізичну підготовку і вишкіл, знаючи місцевість, можна успішно воювати з ворогом і взимку.

Мертвих друзів (всі з одного села), як трьох братів товариші по зброї поховали в одній могилі поруч з криївкою. Коли їх ховали, їм дзвони не грали, хіба вдома виплакали очі матері та сестри.

Ви землю свою боронили,
Зробили усе, що могли,
І тільки по горах, по горах могили
Говорять, де Ви полягли.

На них різнотрав’я буяє,
Калину садили не Ви,
Тут тільки лиш вітер, лиш вітер гуляє
Та в горах гогочуть громи.

В борні Ви життя не зрадили,
І долю свою не кляли.
У пам’яті нашій Ви всі залишились
Такими, якими були.

Сьогодні ми волю здобули
Вкраїнські шумлять прапори.
Над нами лиш сонце, лиш сонце сіяє
Та в небі кружляють орли.

М. Мацевич,
c.Головецько, Сколівський р-н

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)