Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow Прізвище солдата визначили за написом на ложці Сьогодні: 21.05.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Прізвище солдата визначили за написом на ложці Надрукувати
Львівська Газета від 15.05.2006 №83 (890)   
15.05.2006

Розмова з Ярославом Онищуком, головою товариства пошуку жертв війни “Пам’ять”.

Товариство “Пам’ять” нещодавно стало одним з ініціаторів перепоховання у Бродах 26 солдат-червоноармійців. Зважаючи на те, що про працю археологів війни, крім, звісно, “чорних”, роботу яких видно на “кічках” і ринках, майже нічого не відомо, “Газета” вирішила розпитати про це в лідера товариства “Пам’ять” Ярослава Онищука. Він розповів про те, що і як роблять для відновлення моральної справедливості щодо звичайних солдатів, котрі полягли у війнах на Львівщині.

– Пане Ярославе, нещодавно у Бродах перепоховали червоноармійців. Розкажіть про це докладніше, будь ласка.
– Йдеться про перезахоронення останків, які наше товариство ексгумувало ще восени минулого року в Золочівському та Бродівському районах. У Золочівському районі знайшли 14 тіл, у Бродівському, в селі Вишнів, – ще 12 решток. В обох випадках ми мали справу із захороненням червоноармійців, учасників оборонних боїв із німцями 1941 року. Це люди, які входили до складу механізованих корпусів. Унаслідок непродуманих рішень командування більшість із цих корпусів розгромили в перші дні війни.

Останки із Золочівського району перекопали “чорні” археологи, тож до нас вони дійшли в хаотичному стані. Хоча серед них нам вдалося знайти один армійський жетон із вкладишем, на якому було прізвище Кулаков. Він був курсантом, родом із Сум. Також відшукали дрібний супровідний матеріал, елементи одягу.

Стосовно Бродівських останків, то маємо намір зробити на місці меморіального кладовища, де поховані тисячі радянських солдатів, загальний комплекс загиблих у ІІ світовій війні. Щоб там можна було захоронювати тіла не лише із Бродівщини, а й з усієї Львівської області – як це є в Червоному, де розташований цвинтар вояків дивізії “Галичина”, чи німецький цвинтар у Поталичах. Так сталося, що червоноармійці, яких кинули на фронт і які не мали куди дітися, опинилися в складній ситуації. Вони стали заручниками політичних систем – уперше, коли “заградотряди” гнали їх на передову, а вдруге – коли від них усі відвернулися. Це звичайні прості люди, – я не говорю про енкаведистів чи інші репресивні органи.

– Де ще на Львівщині працювало ваше товариство та які результати цієї роботи?
– Ми працювали в Лопатині над ексгумацією останків репресованих вояків УПА, які загинули на території колишньої тюрми НКВС. Знайшли два “комплекти” останків і перепоховали їх. Працювали на місцях боїв УГА, солдати якої загинули під час Чортківської офензиви 1919 року, підтверджуючи місце їхнього захоронення в Перемишлянському районі. Там на місцевому цвинтарі вже планують створити меморіал стрільців Української Галицької армії. Сподіваюся, що цьогоріч у Лопатині й далі працюватимемо на могилах стрільців УПА, а також на Волині, неподалік Здолбунова, де загинуло чимало вояків Української повстанської армії. Маємо вже попередні домовленості про пошук дивізійників “Галичини”. Оскільки ми зареєстровані лише наприкінці березня 2005 року, то не мали достатньо часу на планомірні пошуки, але певні напрацювання є.

– Представники ЗахОК говорили про труднощі перепоховання Бродівських тіл. У чому вони полягали?
– Є неоднозначне ставлення до Червоної Армії та загалом до Радянської Армії в період ІІ світової. Зрозуміло, що комплекс, який виробився у людей щодо НКВС, переносять на всіх радянських вояків, які нерідко були українцями. Ми планували провести це захоронення ще до 23 лютого, проте мали непорозуміння з тодішнім міським головою. Тепер труднощів немає, є співпраця і з обласною владою, і з місцевою.

– Окрім вашого товариства, є низка організацій, які здійснюють те саме. Чому з’явилася потреба створити “Пам’ять”, і як вам вдається знаходити фінансування?
– Історія товариства “Пам’ять” невелика. Однак передісторія така: частина наших працівників співпрацювала із львівським “Меморіалом”. Там стався конфлікт, і ми вирішили створити незалежну організацію. Я сам є археологом, доцентом кафедри археології та історії стародавнього світу ЛНУ ім. Івана Франка. Ініціатори-ентузіасти хотіли створити організацію, яка мала б ширші завдання та цілі, ніж “Меморіал”, – це І та ІІ світові війни, українсько-польська війна 1918-1919 років, політичні репресії тощо, а також догляд за меморіальними цвинтарями. Наша організація виявилася фактично єдиною на Західній Україні такого спрямування, хоча на Східній Україні, а також у Росії таких товариств є багато.

Тепер ми налагоджуємо контакти з київською організацією “Меморіали України”. Зверталися до обласної ради, щоб передбачити невелику суму на ексгумацію останків вояків УПА, але вона не заклала на це жодної копійки. Це дуже прикро. Проте ми намагаємося через державний бюджет знайти бодай якісь гроші, щоб щось робити. Адже це кошти, які потрібні для роботи, важкої і фізично, і морально.

Розмовляв Богдан Юрочко, Львівська газета

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)