Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow Розквітне калина над могилами незабутих героїв Сьогодні: 18.07.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Розквітне калина над могилами незабутих героїв Надрукувати
Михайло Дмитрів   
01.04.2011
Наприкінці 2010 року до Любомира Горбача, голови Громадської організації "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", звернувся житель Жовкви, ветеран УПА пан Степан Яськів з інформацією про те, що на території цвинтаря у м.Жовква, що знаходиться поруч з міжнародною трасою "Варшава-Львів", є невпорядковані захоронення борців за волю України, за якими ніхто не доглядає і територія яких заросла чагарниками. Як засвідчив пан Степан, на цій ділянці цвинтаря поховано понад 200 людей – невинно закатованих жертв Народним комісаріатом внутрішніх справ (НКВС).

Зазначимо, що у Жовкві у кінці 40-их - на початку 50-років минулого століття НКВС розташовувався у місцевих монастирях, а у 1954 році його перейменували в КДБ. Захоронення замордованих жертв були зроблені під час операції "зачистка" у період 1948-52 рр. Члени НКВС забирали до своїх катівень людей, які підозрювались у членстві в Українській Повстанській Армії або наданні їй допомоги, та жорстоко їх катували. Шукали та арештовували національно свідомих людей, які не втрачали віру у те, що Україна буде незалежною державою, які повставали проти тодішньої влади, що будувала суспільство без церкви, без християнської віри, без християнської моралі, без всього українського.

Способи катування були настільки жорстокими, що неможливо деякі з них навіть описувати на сторінках часопису. Найбільш поширеними методами тортур наших українських патріотів окупаційними запроданцями було виривання нігтів, ламання пальців та кінцівок, відрізання частин тіла. Моторошно. Коли замордовані українці помирали від завданих мук, енкаведисти вивішували їхні тіла на паркані біля комісаріату, де вони висіли декілька днів для впізнання близькими та родичами. Якщо енкаведисти ловили тих, хто забирав тіла, їх чекала така ж сама доля – переслідування, арешт, катування, смерть… Люди все ж таємно "викрадали" тіла своїх закатованих родичів, близьких чи знайомих і захоронювали їх ночами на ділянці цвинтаря, за якою усі ці роки і доглядав очевидець тих страшних подій п. Степан Яськів. При похованні людей не проводилося жодного релігійного поминального обряду, адже все це було заборонено і небезпечно.

На сьогоднішній день на території цвинтаря створено 2 меморіальні пам’ятники воїнам УПА та борцям за волю України. Пан Степан розказує, що він неодноразово висаджував над могилами непом’янутих героїв кущі калини, але невідомі та несвідомі мародери викопували чи виривали їх з корінням, можливо пересаджуючи на свої присадибні ділянки. Могили занепали, проїжджаючи мимо взагалі важко було упізнати у хащах наявність цвинтаря. По землі вже майже не видно, де є надгробки. Залишилося лише троє свідків, серед яких і пан Яськів, які можуть засвідчити про наявність на цій ділянці поховань українських борців за волю та незалежність.

Інформацію про цю печальну сторінку української історії було передано голові Жовківського осередку ВО "Свобода", депутату Львівської обласної ради Володимиру Тістику, який відреагував на неї рішучими діями. Разом із заступником голови Жовківської районної ради Богданом Юрдигою (ВО "Свобода") та керівником фракції ВО "Свобода" у районній раді Костянтином Орловським, Володимир Тістик закликав депутатів всіх рівнів від "Свободи" прийняти участь у добровільному заході по впорядкуванню даної території цвинтаря.

На цей клич відгукнулося близько 40 депутатів-свободівців з рад різних рівнів Жовківського району. Організатори заходу забезпечили учасників необхідними інструментами і всі як один вийшли 28 березня 2011 року, у суботу, о 9 год. ранку на виконання свого патріотичного обв’язку – вшанування пам’яті невинно закатованих енкаведистами борців за волю України. Всі працювали без перерви, з великим ентузіазмом і без жодного примусу та матеріального заохочення, оскільки бути причетним до збереження пам’яті про наших національних героїв внутрішньо керувала кожним, хто в цей день вийшов на цвинтар, щоб вшанувати їхню пам'ять не словами, а конкретним ділом.

Проїжджаючи поруч цвинтаря ставало соромно за нашу владу, яка допустила до такого ганебного стану даних могил. Але знайшлися у наших рядах добровольці, які своїми силами взялися за роботу та привели в порядок поховання. Після очищення території від чагарників, бур’янів та сміття, свободівці прийнялися за висадження дерев, зокрема було висаджено 30 кущів калини, десяток дубів та декоративні хвойні насадження. За домовленістю між організаторами заходу та керівництвом цвинтаря найближчим часом над забутими дотепер могилами наших героїчних предків – невинно закатованих українців, які боролися проти окупаційної радянської влади, боролися за свою свободу, за свою церкву, за свою віру, буде висаджено символічний калиновий гай та зроблено загородження.

На цих могилах немає хрестів, до цих могил ніхто не приходить молитися. Під час роботи на цвинтарі мимохіть в думках проводились паралелі між цим запущеним цвинтарем та свідомістю наших можновладців, які повинні відповідати за порядок на ньому – невже їхня свідомість заросла бур’янами так, як і ця територія? Над похованими людьми знущалася тогочасна влада, над якою буде проведено, маю надію, найвищий Божий суд. Але і сьогодні над ними знущається сучасна влада – коли бачиш, наскільки вона байдужа до справжніх героїв України, то знову мимоволі проводиш паралелі. Окупаційна влада у 50-их рр. ХХ ст. замордувала тисячі українців – людина із здоровим глуздом не здатна цього осягнути та зрозуміти. І якби сучасна влада була українською, то вона б оберігала такі пам’ятки національно-визвольної боротьби, висвітлювала б їх як приклад героїзму молодому поколінню, а також як крикливий факт неможливості допущення до влади подібних деспотів, нащадків комуністичних збоченців.

Проте розуміємо, що приховування схожих фактів історії входить в прямі обов’язки сучасної влади, яка є нащадком того страшного жорстокого режиму, і яка робить все для того, аби правдива історія поростала чагарниками та бур’янами і була недоступною для сучасної молоді. Влада готова розсіювати бур’яни, а не полоти їх, щоб приховати жахливі злочини. Але сьогодні ми маємо яскравий приклад того, як невеликий гурт людей виполов бур’ян та чагарники із святої землі, створюючи культурний простір для пам’яті, для висновків, для сучасного та майбутнього покоління. Цей приклад гідний наслідування.

Особливо хочеться подякувати керівництву Жовківського осередку ВО "Свобода" та всім людям доброї волі, що не залишилися байдужими і у цей день прийшли на впорядкування даної території. Низький їм уклін.

Слава Україні! Героям Слава!

Тільки той народ, який на вівтар боротьби за свою волю і державну незалежність приніс у жертву життя своїх синів, цвіт нації, достойний бути вільним. І тільки той народ, який пам’ятає про ці жертви, який шанує свої могили здатний відроджуватися, підніматись на нову боротьбу, заявляючи про своє право жити вільно.

Михайло Дмитрів

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)