Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Військово-історична реконструкція arrow Остання столиця УНР Сьогодні: 18.03.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Остання столиця УНР Надрукувати
Анатолій Табака   
26.08.2011

Такого братерства ще не бачила багатолика історія України. В одному таборі пліч-о-пліч мирно співжили регулярні війська більшовицької армії та воїни Української Народної Республіки.

	

Насправді це військово-історичні реконструктори зі Львова, Жидачева, Києва, Кам’янця-Подільського, Хмельницького, Тернополя, Прилук, Кривого Рогу у замчищі фортеці Кам’янця-Подільского готувалися до відповідального дійства відтворення історичних подій що відбувалися тут 92 роки тому.

Йшов 1919 рік. Третього червня третя стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням полковника О.Удовиченка, атакувавши більшовицькі частини під Кам'янцем і розбивши їх ущент, захоплює місто. Кам'янець було вирішено зробити тимчасовою столицею УНР.

Влітку 1919 року силою обставин на Кам'янеччині зійшлись уряди і армії колись розколотої України - Наддніпрянщини та Галичини - і спільним фронтом повели боротьбу за її визволення. Як зазначав колись завідувач відділу новітньої історії в історичному музеї-заповіднику «Подолянин» Віталій Лозовий, Кам'янецька доба - це період найбільших перемог української армії в 1919 році, які увінчались 30 серпня взяттям Києва. Й час катастрофічної поразки, що закінчилася розвалом фронту від страшної пошесті тифу та підписанням командуванням Галицької Армії договору з денікінцями.

	

 Славні сторінки історії свого міста вирішили відтворити кам’янчани. Задум організатори, а це влада міста та місцеве військово-історичне товариство «Кам'янець» виношували давно. А здійснити вдалося якраз напередодні 20-річчя Незалежності України.

Тож 21-22 серпня за кам’яними мурами старої фортеці, що на своєму кілька столітньому віку бачила-перебачила різного роду війська, що розбивали її неприступні стіни, отаборилися «військові підрозділи» історичної реконструкцій Львівського товариства пошуку війни «Пам'ять», Кам’янець-Подільського міського військово-історичного товариства «Кам'янець», ВІК «Повстанець» м. Київ, ВІК 46 піхотний дніпровський полк м. Хмельницький. Всього учасників, за підрахунками організаторів, близько 60.

	

Зайве буде говорити про те, що реконструктори подбали, щоб практично все відповідало революційним часам. Від одягу до зброї, якої було досить: 50 гвинтівок, 40 мосінок, 9 маузерів, 1 манліхер, 2 кулемети максим, 170 мм гірна гаубиця.

Побачити військові підрозділи часів УНР, потримати і навіть постріляти із мосінок можна було впродовж двох днів. А от спостерігати взяттям міста можна було лише в суботу. Багато хто не встиг на це грандіозне дійство, а ще більше просто не знало про те, що саме 21 серпня проходитиме фестиваль «Остання столиця».

	

Розпочалось дійство із загального шикування груп військово-історичної реконструкції, покладання квітів до меморіальної дошки Симону Петлюрі на площі Вірменський ринок. Далі охочі могли поспостерігати за тактичними заняттями військ УНР. Найбільше емоцій та вражень, не зовсім адекватних також (багато хто не вникав у історію відтворюваних подій тому все переводив на беззмістовні жарти), викликав кульмінаційний момент. Бої за Старе місто точилися затяті попри оборону «большивиків» армія Петлюри робила впевнені наступальні дії. Вулиці міста, як і глядачі, здригалися від потужних вибухів. Як і на справжній війні не обійшлося без «поранених» та «убитих». Після більш як півгодинних баталій армія УНР таки зайняла позиції ворога й маршем переможців попрямувала до фортеці продовжувати атракцію для туристів у більш спокійній обстановці.

	

 

Загалом якщо говорити про святкування на передодні Дня Незалежності, то тут воно особливістю не відрізнялося. Городян як і туристів було вкрай мало крім військово-історичної реконструкції особливо цікавого більше нічого в місті не відбувалося. Тому хто був у Кам’янці-Поділському не вперше нічого іншого не залишалося як в черговий раз насолоджуватись краєвидами, фортецею, музеями, пам’ятками архітектури та храмами. Навіть анонсований парад вишиванок самі ж крем’янчани розкритикували, оскільки людей у вишиванках було вкрай обмаль. Та до Кам’янця варто їхати не лише за гучними атракціями, а просто для того, щоб пізнавати історію та красу України.

Більше світлин в Фотогалереї

Оксана ФРАНКІВ. Народний часопис жидачівщини "Новий час "

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)