Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Військово-історична реконструкція arrow "Марш Слави УПА" у с.Волиця Жовківського р-ну (18 вересня 2011) Сьогодні: 22.09.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


"Марш Слави УПА" у с.Волиця Жовківського р-ну (18 вересня 2011) Надрукувати
Анатолій Табака   
22.09.2011

18.09.2011 р. в с. Волиця Жовківського р-ну, Львівської обл. відбулось відтворення бою між бандитськими загонами НКВД та воїнами УПА.

В реконструкції взяли участь 25 членів ГО “Пам'ять”.

Події, які відтворювали реконструктори відбувалися з 1941 по 1952 рр., майже в кожному українському селі. Це відтворення бою показувало реальні події, які відбувались під час та після ІІ світової війни. Коли українці побачили, що радянська влада нічим не краща ніж нацистський режим багато хто з українців взяв у руки зброю та вступив у лави Української Повстанської Армії.

Відтворення подій того часу відбувається завдяки Громадській Організації “Пам'ять” та за сприяння депутатів від Всеукраїнського Об'єднання “Свобода” Володимира Тістика та Михайла Дмитріва.

 

В ті далекі неспокійні часи частина українців, які вибрали для себе клич: “Воля або смерть!” як реальну дійсність у містах та селах давали гідну відсіч загарбникам. То тут то там чулися відгуки боїв, хоронили вбитих та лікували поранених. Пораненим повстанцям в лісі вилікуватись практично було не можливо, але добрі українські люди дуже часто брали таких повстанців виходжувати.

 

Ось і зараз, за сценарієм реконструкції, після такого бою поранений повстанець потребує допомоги. Нащо жінка в якої і самої чоловік знаходиться в лісі радо погоджується.

Повстанці неохоче залишають пораненого, боячись наразити сім'ю на небезпеку, але жінка переконує залишити пораненого у себе, заявляючи, що має надійний сховок.

 

Знаючи як хлопцям важко в лісі без їжі та домашнього затишку жінка від щирого серця пригощає повстанців тим, що в хаті є, знаючи те, що хлопці можуть по декілька днів немати і крихти в роті.

Не дивлячись на своє важке становище, повстанці не хочуть завдавати додаткового клопоту господині, але не можуть відмовитись від щирого частування.


Навіть в такий важкий час мирне життя в селах продовжувалось, росли діти, доглядалась господарка, але НКВД нишпорило по селах шукаючи серед українців ворогів народу. Вони по звірськи розправлялися з усіма хто попадав під підозру, не дивлячись ні на жінок, ні на дітей. Катували, мордували, спалювали усе що було “не істіно рускоє”, а нагадувало хоч трошки українське.

 

НКВД нишпорило по хатах забираючи все цінне, спалювали церкви та хати. Не було в них, а ні жалю, а ні співчуття. Не вірили вони, а ні в людськість, а ні в Бога. Бо в шакалів не було серця. А замість нього диявольський сталінський мотор.

Тай серед нашого люду були зрадники завдяки яким і панував над нашою землею чужоземний, кровожерливий червоний звір. Ось і в цій реконструкції один з них продає своїх односельців за пару новеньких чоботів.

  

Але повстанці боролися не заради свого добра, а заради рівних прав між усіма українцями.

За допомогу та переховування повстанців НКВД-исти жорстоко наказували, знищуючи не тільки сім'ї, але і цілі родини, спалювали хати, а іноді і села. Але і повстанці були готові оборонятися і віддати життя за вільну Україну.


Вирок для катів українського народу, для яких не існувало нічого святого, у свобідних, волелюбних українців був єдиний: «Смерть!».

Але повстанці змушені були добре маскувати сліди свого перебування для того щоб не наражати місцеве населення на небезпеку.

В ті буремні часи одного дня в селах відбувалися жорстокі бої, а на другий день відновлювалось мирне, спокійне життя і село опинялося або під владою червоної шмати, або під жовто блакитним прапором.

Не дивлячись на великі сили противника, УПА благополучно здійснювало визволення сіл, вели переможні бої у містах знищуючи вірних посіпак червоного терору, ось і зараз цей бій закінчився перемогою УПА.


Ось такий сценарій відтворення подій, шкода що лише реконструкція і шкода що лише в селі, а не в столиці і не 40-х роках ...

Слава Нації!!!

Дмитрів М.

Карасенко О.

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)