Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Військово-історична реконструкція arrow Ми пам’ятаємо і шануємо твоїх синів-героїв, Україно! Сьогодні: 22.09.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Ми пам’ятаємо і шануємо твоїх синів-героїв, Україно! Надрукувати
Анатолій Табака   
28.12.2011

24 грудня з самого ранку у с. Пятничанах зібралися молоді люди реконструктори із Львівщини та Волині. Переодягнувшись у військову форму часів Другої світової війни, яку використовували підрозділи УПА, вони сформувала боївку УПА. Свій пам’ятний перехід із П’ятнична до Юшківців присвячений героям української повстанської армії, які загинули на теренах Кологорів, Девятник та Юшківців почали з підняття в гору на сільський цвинтар цього села. Біля братської могили, в якій лежать поховані воїни Української Повстанської Армії, боївка стала до молитви, потім в пам’ять про повстанців над селом пролунала сальва.

Перейшовши лавою через село, хлопці подалась до Пятничанської вежі. Далі перейшовши лісок і засніжене поле попрямувала в село Сенів. Згодом попрямували до села Кологори. Та перш ніж до нього дістатися потрібно було переправитися через ріку Боберку на якій є тільки один місток. Боївка розділившись на три групи й старанно виконуючи накази свого командира, обережно з кількох напрямків наблизилася до переправи. Передня стежа помітила з лівого боку від мосту засідку начебто повстанську, але на запит «Гасло», вона не відізвалась. Це стало сигналом того, що це ворожа боївка. Скориставшись ситуацією боївка УПА захоплює ворога, який не сподівався нападу з тилу.


Далі без перешкод перейшовши ріку, повстанці попрямували в село Кологори. Тут у селі серед своїх людей хлопці сміливо й гордо пройшлися співаючи «Лента за лентою…», привертаючи до себе увагу місцевих мешканців, які підходячи запитували: «А звідки ви і куди та для чого йдете?» Отримавши відповідь, люди захоплено казали: «Ви молодці, за вами добре майбутнє!»

Повстанці зупинились біля хати господаря Михайла Глинки. Господар запросив повстанців до хати. Залишивши вартового, боївка зайшла в хату погрітися. За двадцять хвилин, хлопці попрямувала до іншої хати. Перед подвір’ям, ставши лавою, закликали найстаршого господаря, коли вийшов старенький, сивочолий чоловік, молоді хлопці привітали його гаслом: «Слава Україні». На очах у старенького заблищали сльози. Він потиснув кожному руку і обняв. Відповівши «Героям слава», сказав: «І я колись воював за Україну. І ви воюйте і не дайтеся в руки чужинців». Заспівавши разом пісню «Десь там далеко на Волині» ми попрощалися і попрямували до місця криївки, де у 1944 році загинуло 17 підпільників. Помолившись за душі померлих, боївка попрямувала далі в ліс, розділившись на дві окремі групи. За інформацією місцевих мешканців, у лісі бачили незнайомих повстанців, вони із місцевими жителями на спілкування не йшли, тому наша боївка вирішила перевірити подану інформацію. За пів години прочісування лісу почулися перші стріли, це група Шугая натрапила на спецгрупу ВВ НКВД перевдягнутих у відділ УПА. Із іншої боку наспіває повстанська боївка Ворона і разом вони оточують противника і знищують ворога.


Бій закінчився коли в лісі стемніло. Місцем збору учасників тактично-патріотичного заходу було місце в Кологорському лісі, де сьогодні стоїть пам’ятний хрест. Він поставлений у пам'ять про те, що в 1944 році, на цьому місці загинув цілий відділ УПА із 40 бійців, відділ був зраджений сексотом. Молоді учасники походу зупинились там, розпаливши вогонь, щоб зігрітись, а по закінченні тактичних занять, зібрались в одну лаву молитись за душі людей, які із зброєю в руках прагнули вирвати незалежність України в 40-50 роках ХХ століття. По молитві пішли темним лісом у напрямку славного повстанського села Дев’ятники, де за часів визвольних змагань знаходились одна з трьох друкарень крайового проводу УПА, під назвою «Зелений Гай». Пройшовши Дев’ятники, попрямували дорогою до Юшківці де і заночували.

Юшківці зустріли нас освітленими вулицями і привітними людьми, а біля стін колишньої сільської школи в якій у тридцяті роки ХХ ст., вчила грамоти дітей Слава Стецько, нашу боївку зустріли великим казаном теплого борщу, який для нас приготувала сім’я українських патріотів Володимира і Наталі Мелехів, за що помучені цілоденним переходом хлопці були вдячні.

Розташувавшись в приміщенні школи, а тепер музею ім. Ярослави Стецько та виставивши вартових відпочивали. Перший день тактичного переходу був завершений.

У неділю всі бажаючі учасники тактично-вишкільного переходу пішли до церкви на Божественну Літургію, а по закінченні парох о. Олег відслужив панахиду за повстанцями в пам’ять яких ми і здійснили свій перехід: Позичанюк Йосип – “Шаблюк”, “Шугай”, “Євшан”, “Стожар”, “Устим”, “Чубенко”, “Рубайгада” (1911 р.н, біля Дашіва Липовецького р-ну Вінницької обл.) – провідний член ОУН. Вчився у Ніжинському педінституті, 1939 р. скерований на роботу до Львова, член ЦК комсомолу України, мав організувати комсомол у Львівській обл., але долучився до підпілля ОУН. Учасник похідних груп на Схід України (1941), арештований у Києві. В’язень тюрем у Львові, Кракові. Звільнений і висланий на примусову працю до Німеччини. Втік, повернувся в Україну, вступив в УПА. Публіцист, письменник, автор численних видань ОУН, редактор підпільних газет “За самостійну Україну”, “За Українську Державу” та ін., учасник ІІІ НВЗ ОУН, обраний членом Головної ради. Державний секретар інформації і пропаганди в УДП (1941). Член УГВР та Шеф бюро інформації.

Загинув у сутичці з ВВ НКВД – 22.ХІІ.1944 б. с. Юшківці Жидачівського р-ну Львівської обл., де і похований.

Вільшинський Богдан – “Орел”, “Яструб” (12.VI.1910 Сколе Львівської обл.). Член ОУН, політичний в’язень польських тюрем у 1930, 1933-35, 1939 роках. З 1939-41 рр. перебував за межами України. У 1942-44 рр. обласний військовий референт ОУН Дрогобицької області, організатор відділів УНС та командир сотні УПА. Загинув у сутичці з ВВ НКВД – 22.ХІІ.1944 б. с. Юшківці, де і похований.

Цмоць Кость – “Модест”, “Юра”, “Град” (народився 10.ІІ.1914 с. Верхнє Синьовидне Сколівського р-ну) – член ОУН з 1932. Окружний провідник ОУН Стрийщини (1939-1941), двічі потрапляв до рук НКВД та зумів втекти з тюрем Стрия, Дрогобича. Співробітник референтури Служби Безпеки крайового проводу ОУН на ЗУЗ. Обласний референт СБ Дрогобиччини 1941-43. Командир особливої групи СБ Р-33. Організатор і виконавець визволення із німецької тюрми Олекси Гасина (Дрогобич), Дмитра Грицая і Ярослава Старуха (Львів). В 1943 розмістив і відповідав за безпеку радіостанції “Самостійна Україна” в с. Ямельниці Сколівського р-ну Львівської обл. В 1944 одержав наказ виїхати на Захід, але залишився в Україні для визвольної боротьби, вислав тільки дружину (сестра Василя Біласа) з сином. Загинув у сутичці з ВВ НКВД – 22.ХІІ.1944 б. с. Юшківці ,де і похований.

Після закінчення панахиди члени “Товариства пошуку жертв війни ”Пам’ять” запросили через місцеве громадське радіо запросили юшківчан у приміщення музею для знайомства з учасниками тактичного походу і презентацію документально-художнього фільму про СБ ОУН «Зачинені двері». Священик села Юшківців і жителі села просили, щоб ми приходили до них не тільки взимку, але й улітку, а також просили, щоб залучали до таких походів і місцеву молодь.

Так завершився наш перший, але далеко не останній військово-тактичний похід до місця поховання Йосипа Позичанюка, Богдана Вільшинського, Костянтина Цмоця.

Особливо подякувати хочу пану Володимиру Лагоцькому, який запросив реконструкторів наголував і відігрів боївку організуваши нічліг похідної групи.


Володимир ГАВРОН, голова Жидачівської боївки ГО «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять».

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)