Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Хрещений двічі" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow Вшанування пам'яті героя України, сотенного УПА Михайла Дуди "Громенка". Сьогодні: 16.12.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Вшанування пам'яті героя України, сотенного УПА Михайла Дуди "Громенка". Надрукувати
Любомир Горбач   
23.09.2012
Перелік статей
Вшанування пам'яті героя України, сотенного УПА Михайла Дуди "Громенка".
Сторінка 2
Сторінка 3

В Німеччині

Після 99 днів маршу, подолавши тисячі кілометрів, сотня зупинилась в Західній Німеччині. З усієї сотні дійшло - 60 вояків. Всього із Закерзоння пробралося близько 350. Згодом вони розбрелися по різних країнах світу. Тільки не полишав думки про свій край сотенний Громенко. Після зустрічі з американцями воїнам УПА було запропоновано пройти медичне обстеження. Багатьом довелося злягти у американський шпиталь. Серед тих, кому необхідно було підлікуватися, був і Громенко. Йому необхідно було залікувати п'яте поранення. Вже у шпиталі Громенко міг зібратися з думками, осмислити, як вдалося пройти тисячі кілометрів, не маючи вістки від Проводу УПА.

В лікарні Громенко отримує подяку від Проводу ОУН і особисто провідника С. Бандери за успішний рейд.

УПА продовжує боротьбу. З діаспори на рідні терени направляються зв'язкові різними шляхами навіть при допомозі англійських та американських літаків.

Багато героїв намагалися дістатися краю, встановити зв'язки. Багато загинуло героїчною смертю. Спитаєте чому? Бо вже тоді Москва належно оцінила діяльність УПА. І не секрет, що Сталін будь що намагався знищити тих, хто боровся проти більшовицької людиноненависницької системи.

Не дивно, що допомогти нашій УПА на тому повоєнному етапі боротьби виявили бажання західні розвідки, зокрема англійська, їхній провідний розвідник - Кім Філбі організував перевезення літаками упістів в Україну. Але на той час Філбі вже працював на Москву. Ця співпраця світових розвідок з КДБ спричинила багато жертв і, як стверджує колишній шеф служби безпеки ОУН Степан Мудрик, вже з 1946 року КДБ робить спроби впровадити свого агента у Провід УПА. Скажімо, не важко пояснити те, що 31 травня 1950 року командир Громенко летить на зустріч з Тарасом Чупринкою, коли Шухевич загинув 5 березня 1950 року.

Погортавши документи Львівських архівів, зрозумів: про Громенка я тут нічого не знайду. Тоді я вдався за допомогою до пана Василя Кука.

При розмові з паном Куком дізнався, що в архіві комуністичної партії є справа, яка так і називається: "Справа парашутистів". Незважаючи на певні незручності, пан Василь до поміг мені з архівами і вже незабаром на моєму письмовому столі лежала ксерокопія доповідної записки під грифом "Со вершенно секретно", секретаря Станіславеького (Івано-Франківського) обкому КП(б)У Слоня, товаришу ЦК(б)У, Мельникову.

В доповідній записці, яка нараховувала 16 сторінок машинопису, головний комуніст Станіславщини доповідає і дає звіт про ліквідацію парашутистів, скинутих закордонними літаками 31 травня 1950 року поблизу села Танява Болехівського району Станіславської (Івано-Франківської) області.

При розмові із сестрою Громенка Євгенією зійшлись на думці, що необхідно їхати на Болехівщину і дізнатися в тих, хто ще залишився живим, "як все було?"

Мальовниче карпатське село Танява жило повсякденним життям. Жителі Таняви добре пам'ятають, як все було. Є в місцевій школі людина, яка вирішила зібрати матеріал про парашутистів - це Рибальченко Петро. Розмовляючи з Петром Григоровичем, дізнався, що живе в селі громадянин Кедик, який першим вийшов на парашутистів. Він, зокрема, розповів: це була неділя. У селі - весілля. Десь близько третьої години ночі мотори літака приглушили веселі мелодії цимбал. І багато односельчан бачило, як один за одним четверо парашутистів плавно спускалися і ховалися за верхівки сосен. Але ніхто не наважувався піти туди.

По-перше, були випадки, коли кегебісти переодягалися під упістів, представляючись і мотивуючи, що мають встановити контакт з краєм. Входили в довір'я зв'язкових, а згодом було знищено не одного повстанця. По-друге, станичний брав на себе відповідальність за доглядом тих людей, які прибували на його терени.

Далі пан Кедик розповів, що найбільше контактували з парашутистами батько і син Макоти із Болехова, а також Катерина Бучек із хутора Криве Сколівського району. Вони до помогли їм скритися, доставляли ліки, харчі. При розмові із Катериною Бучек, яка проживає тепер в Болехові, дізнався, що один із парашутистів мав зламану ногу. Це якраз був Громенко. Колеги по зброї називали його "Друже командир".

Для розшуку і ліквідації парашутистів була виділена добре озброєна і обізнана група працівників Станіславського і Дрогобицького управління МДБ при координації дій двох працівників міністерства Держбезпеки УРСР. Тому парашутистам і зв'язковим доводилося, майже щоденно, змінювати місце дислокації. І хто зна, як би склалася ситуація, коли б не зрада. Більше місяця парашутистам вдавалося уникати зустрічей з кагебістами, але якраз 7 липня 1950-го року на Івана вони були оточені. Відбиваючись до останнього набою, командир Громенко покінчив з життям. Так вчинили і його побратими.

Ігор Маршалок, племінник славного сотенного Михайла Громенка.

Вип. 5, зима 2000 «Літопис»

При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.



 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2019 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)