Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Хрещений двічі" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow Одеса таки наша! Сьогодні: 16.12.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Одеса таки наша! Надрукувати
Любомир Горбач   
08.09.2013
Перелік статей
Одеса таки наша!
Сторінка 2
 

Але, в цілому, нас вітали приємними усмішками, махали руками і казали: «Как красіва!!!». Багато одеситів і гостей міста просили нас знимкуватися з ними, і ми це робили з великою радістю. Взагалі, ми відчували підвищену увагу до себе, адже в українських автентичних національних строях тут не було нікого.

Та все ж таки відчуття справжнього свята ми отримали біля пам’ятнику Герцогу Емануїлу Де Рішел’є, де й відбувалися святкові заходи, а саме, вишиванковий ланцюг, святковий ярмарок, концерт, розмаїті конкурси та багато іншого. Ініціатором й головним організатором святкування Дня Державного прапора і Дня Незалежності України є ГО «Молодь демократичного альянсу». Це спілка молодих активних інтелігентних свідомих українських патріотів, які, власне, й несуть увесь тягар національного відродження на півдні України. Насправді, якби не вони, то не було б кому розгорнути Український Прапор, заспівати «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…» Якби не вони, то не було б нічого. Місцева влада не спромоглася, навіть, забезпечити підняття державного прапора на кожному будинку Одеси.

Атмосфера свята світилася на лицях людей, всі вперто очікували на «вишиванковий ланцюг» -- найважливішої події «Вишиванкового фестивалю». Нам розповіли, що п`ять років тому перший ланцюг складався з 50 чоловік, наступного року – 200 чоловік, третій фестиваль нарахував 500 чоловік, четвертий – 852 людини. Саме тому всі розраховували на новий рекорд України. Кожному, хто ставав до «вишиванкового ланцюга», на руку кріпилася спеціальна стрічка, тоді ланцюг пересувався потьомкінськими сходами далі аж до дороги через підземний перехід і в порт, на берег моря. Ми з дружиною теж стали до ланцюга і коли пересунулися до підземного переходу, то приємною несподіванкою стала жінка, яка грала українські пісні на акордеоні. Я почув знайому мелодію – «реве та стогне Дніпр широкий…», і мене охопив нечуваний ентузіазм, я не стримався і почав співати. За мить уже весь ланцюг, усі хто чув музику, співали хором, випадкові пішоходи теж підспівували, здавалося співає вся Одеса. Я відчув себе справді щасливою людиною, відчув як наші серця наливаються любов`ю до України, емоції переповнювали нас. Потім заграла найромантичніша українська народна пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…» - і знову в один голос усі підхопили цей романс.

 

Після завершення «вишиванкового ланцюга» організатори оголосили, що цього року ланцюг складався з 737 чоловік. Але це не применшило нашої радості – ми були щасливі! Багато одеситів підходили до нас, знимкувалися і скаржилися на місцеву владу, яка вороже налаштована до українців, перешкоджає їх культурному розвитку, вчителів звільняють зі школи за привітання «Слава Україні!». Доречі, діти у школах відповідають «Героям Слава!» Вчителям цього року заборонили організовано виводити дітей на «Вишиванковий фестиваль» на День Незалежності. При обранні для дітей мови навчання у школах кожному з батьків директор казав одну і ту ж фразу: «Ваш рєбьонок єдінствєнний, кто желаєт учітса на українском язикє… Па етаму ми нє можем сфарміравать українській клас…» Розповідали про нелегку долю української громади, про українську церкву, про стан української культури в Одесі. Казали, що дуже розраховують на підтримку галичан, що будуть писати до Львова про допомогу. Розповідали про конфлікти на національному ґрунті, як під час святкового віче з нагоди Дня Незалежності України російські шовіністи вигукували: «Ми вас нєнавідім, убірайтєсь с нашева горада...!»

Одесити нам дякували за те, що ми приїхали до них на свято, казали, що присутність галичан завжди додає впевненості у своїх силах, у боротьбі за Українську Справу, дехто не стримував сліз… Нас, навіть, запросили на недільну Службу Божу до Української Церкви – і ми пообіцяли прийти.

Крім одеситів, до нас підходили білоруси, росіяни (Москва, Санкт-Петербург та інші), австрійці (Тіроль), італійці (Рим), українці звідусіль – усі проявляли цікавість до наших костюмів, і висловлювали привітання з нагоди Дня Незалежності України.

Наступного дня, 25 серпня 2013 року, ми, як і обіцяли, відвідали Українську Церкву. На Службі Божій людей було не багато. Службу вів єпископ Одеський і Балтський Марк. Побачивши нас у незвичних для нього строях, він на хвилю завмер. Але в захристії йому пояснили, що то гості зі Львова. А потім на казанні він багато часу говорив про українську незалежність, про патріотизм. Хоча з його уст це звучало не щиро, обережно, можливо, трохи зі страхом. Я це відчув тоді, коли єпископ почав перераховувати окупаційні режими в Україні. Він згадав Австро-Угорщину, Польщу, Туреччину, Німеччину, Монголо-Татар – і все?!! А найголовнішого окупанта – Росію, він не згадав. Адже саме російська мова витіснила з Одеси українську, адже саме російська церква витіснила з Одеси українську. Але я з розумінням віднісся до почутого і побаченого.

 

Після Служби Божої одесити охоче спілкувалися з нами, просили частіше приїжджати до Одеси. Я теж їх запросив до Львова, і ми обмінялися телефонами.

В Одесі є пам’ятник Отаману чорноморського козацького війська Антону Головатому – встановлений «вдячними нащадками». В Одесі кажуть: «Українець не той, у кого предки українці, а той, у кого нащадки українці!»

Для себе я твердо вирішив, що до Одеси поїду знову, і знову в українських національних військово-історичних строях, адже Одеса таки наша!

"…Наш завзятий Головатий не вмре, не загине…

…От де, люде, наша слава, Слава України..!"

                                                           Т.Шевченко

 

 



 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2019 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)