Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow ЯВОРИНА-2014 Сьогодні: 26.03.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


ЯВОРИНА-2014 Надрукувати
Роман Гуцул   
01.08.2014

Починаючи з 1986 року, в першу суботу після свят Петра і Павла у гірський масив Яворина, що в Долинському районі Івано-Франківської області з’їжджаються сотні і сотні людей, яким пам’ять про український повстанський рух 40-50 років є дорогою.

Восени 1944 року тут вели нерівний бій та героїчно полягли інструктори і штаб старшинської школи "Олені". 31 жовтня 1946 року, у цих лісах загинув крайовий провідник ОУН Карпатського краю Ярослав Мельник "Роберт" зі своїм проводом.

Яворина – це збереження пам’яті про ті героїчні дні, з якої твориться сучасна історія, що стає опорою нашої незалежності.

Цього року у цьому патріотичному заході, що вкотре відбувся 19-20 липня, взяли участь представники Товариства пошуку жертв війни "Пам’ять" - члени Долинської боївки.

В рамках проведення заходу відбулася Хресна хода до цвинтаря полеглих вояків старшинської школи УПА "Олені" в урочищі Глибоке, яку провадили отці Василіяни з Гошівського монастиря. Особливе духовне піднесення відчували учасники хресної дороги, коли на кожній із 14 стацій Хресної дороги, після молитви згадувались герої-повстанці, загиблі у вирі національно-визвольної боротьби з московським загарбником на Долинщині, герої-майданівці, що поклали свої голови у київських кривавих подіях січня-лютого цього року та теперішні герої - воїни української армії, котрі вже у цей тривожний для України час зросили своєю молодою кров’ю поля Донеччини та Луганщини, визволяючи рідну землю від російських терористів-найманців та інших зайд. Хресна хода завершилась молебнем в урочищі Глибоке, на цвинтарі загиблих повстанців – інструкторів і штабістів старшинської школи "Олені". Під час багатоголосого "Вічная пам'ять", хлопці з Долинської боївки Товариства "Пам’ять" дали трикратну почесну сальву над могилами повстанців.

Тут би вартувало, трошки детальніше зупинитись, замислитись і згадати ці криваві події під Явориною 15 жовтня 1944 року. Отже, старшинська школа "Олені" провадила свій вишкіл майбутніх старшин української армії з лютого 1944 р. на горі Магура на Сколівщині. У лісі біля с.Липа вишколювалась підстаршинська школа "Беркути", а з другої половини липня 1944 р. тут почала працювати і школа "Олені" із своїм другим випуском. Командиром школи "Олені" був майор "Поль", старшина з колишньої польської армії, родом з Волині. "Поль" зумів підібрати собі відповідний штаб співробітників. Ад’ютантами майора Поля були спершу хорунжий "Зміюка", син полковника Дмитра Вітовського, а згодом хорунжий "Ткачук". Особливою повагою відзначався командир розвідки і зв’язку "Ждан", політвиховником на вишколі був курсант "Руслан", родом з Коломийщини. Функції капелана виконував отець Н. Двома роями польової жандармерії керував командир "Вуйко", родом зі Славська.

У серпні-вересні того ж року школа таборувала біля с.Рожанка, а коли німецько-більшовицький фронт пішов на захід, 13 жовтня, школа після кількаденного маршу в лісових хащах зупинилась на місці старого постою – біля г.Болта, що поблизу гір Магури та Чорної Сигли. Цього дня зник поручник "Кацо", осетин, який у школі був викладачем по зброєзнавству. По дорозі здезертирував. Негайно було вислано за ним погоню. Але успіху вона не принесла. Виникла необхідність перевести школу в інше місце. Командир "Поль" чекав повернення всіх жандармів, яких вислав на пошук дезертира. Після повернення погоні, командиру доповіли, що зрадника знайшли вбитим, і на підставі цих даних командир вирішив, що відмаршу не треба.

Вранці 15 жовтня 1944 року, зі сходом сонця, коли в таборі готувались до Богослужіння, стійковими було помічено відділ енкаведистів, який наближався полонинами в напрямку постою школи. Зав’язався бій. Тим часом штаб школи відступав на Яворину. Перша чота, при якій був командир "Коник", ліквідувала табір і з навантаженими кіньми рушила за гору Болта. Саме тоді на Яворині зчинилася скажена стрілянина, вибухи гранат, важкі удари міномета. Було ясно, що штаб школи разом із третьою чотою потрапив у засідку.

Бій на Яворині не тривав довго. Вислана розвідка і прибулі розбитки принесли страшну звістку – майже цілий штаб було знищено. Впало 12 хлопців, головно між ними командири: майор "Поль", хорунжий "Ткачук", "Ждан", "Вуйко", отець Н., "Дзвінка" (мабуть зв’язкова ) та інші. З цієї засади вирвася ранений сотник "Боровий-Босий, булавний "Зенко" і бійці, що не потрапили у гущу вогню.

Після молитви на цвинтарі "Поля" учасники походу рушили ще до одного пам’ятного місця – бункера "Роберта" , де відбулось вшанування провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника та його полеглих побратимів.

Ярослав Мельник "Роберт"

Народився Ярослав Мельник в с.Бережниця Шляхетська, що на Калущині. Закінчив школу в рідному селі, виявивши великі здібності до науки. На кошти односельчан юнак вступає на навчання в Рогатинську гімназію 1937 року. Під час навчання активно займається підпільною працею в ОУН. На початку 1939 року поліція арештовує Ярослава, а відтак виключає з гімназії. Повернувшись до села працює вчителем у початковій школі. В цей же час виконує обов’язки заступника повітового (районового) провідника, а згодом провідник ОУН Калущини (1939-1941). Весною 1941 року за доносом провокаторів за Ярославом чекісти приїхали до школи, але він встиг утекти, після чого пішов у підпілля. Родину Мельника більшовики вивезли на Сибір. З початком військових дій 1941 року закипіла активна організаційна робота.

1 липня 1941 року в Калуші на велелюдному вічі, де були присутніми повітовий провідник Ярослав Мельник і наймолодший з братів Бандерів - Богдан, зачитано Акт відновлення української державності. В цей час Ярослав обіймає пост організаційного референта Калуської округи, а восени 1941 року за наказом обласного проводу ОУН призначається окружним провідником ОУН Коломийщини. Від липня 1942 по жовтень 1943 року обласний провідник ОУН Станіславівщини, після чого покликаний до Крайового проводу ОУН. Приймає безпосередню активну участь у формуванні УНС, а згодом УПА в Карпатському краю. По трагічній загибелі Романа Мокрія – „Байди” (1944) Ярослав повертається на становище обласного провідника ОУН . Під час проходження радянсько-німецького фронту провідник Роберт таборував з куренем Гамалії на горі Малиновій у Карпатах. В серпні 1944 року він повертається в Чорний ліс, де одразу ж розпочинається активна боротьба з червоним окупантом. В кінці жовтня 1944 р. в Чорному лісі (в урочищі Гуркало неподалік с. Грабівка) проводився великий збір Крайового проводу ОУН. Основна мета якого – виробити тактику боротьби з новим загарбником. Та велика облава військ НКВС на світанку 1 листопада спричинила криваве завершення збору, загинуло троє провідників і двадцять троє повстанців із сотні Гамалії, що стояли в охороні. Серед загиблих і сам курінний Гамалія. Влітку 1945 року Ярослав Мельник одружився з Антоніною Король родом з Войнилова. В травні 1946 року Антоніна народила двійню: сина і дочку, яких охрестили Романом та Вірою.

В цей період 1945-1946 роки Ярослав Мельник провідник ОУН Карпатського краю. Перед відходом на зимівлю Роберт через кур’єра отримав звістку, що в руки енкаведистів потрапив повстанець, який знав про криївку на горі Яворина. Було вирішено перебиратись в інший зимовий бункер, але здійснити задумане не встигли. Напередодні відходу криївку було викрито: криївка "Роберта" була добре замаскована і тільки завдяки зраді вдалося її виявити. Кілька днів солдати нишпорили по місцю, але безуспішно. Криївку так замаскували, що виявити було неможливо. Та випав невеликий сніг і над кривкою почав швидко танути. Це і помітили вороги. До останнього набою відстрілювалися повстанці, залишивши тільки для себе кулі, щоб не здатися ворогові живими… Так загинули крайовий провідник ОУН Ярослав Мельник (Роберт), його дружина Антоніна (псевдо Таня), а також семеро їхніх побратимів. Матір Роберта, двох його братів і чотирьох сестер з села Бережниці Калуського району вивезли в Сибір. За заслуги перед Україною Я.Мельник в 1945 році був нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги, а в 1947 - Золотим Хрестом Заслуги (посмертно).

Командир "Чорного лісу" Василь Андрусяк "Грегіт-Різун" та Ярослав Мельник "Роберт"

О 18.00 в с. Липа біля Народного Дому відбулося віче, на якому було відкрито і посвячено пам’ятний хрест Небесній сотні, відбувся фестиваль патріотичної пісні та демонстрація фільмів "Історія однієї криївки" і стрічки про події на Майдані "Майдан змін. Український Рубікон".
 

Під час відкриття пям’ятника Небесній Сотні у с.Липа

 

Роман Гуцул

У статті використані матеріали із ст. Зіновія Сочалюка-Семеніва "Старшинська школа УПА" та художньо-документальних нарисів Миколи Когута "Герої не вмирають"

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)