7 вересня в м. Болехові, відбулось відкриття пам’ятника митцеві - воїну Михайлові Гаврилку. На святкові урочистості прибули представники чи не зі всіх куточків України, були також гості з діаспори Канади. Багато письменників, літераторів, та митців, та всі ті, котрі шанують величний подвиг та творчий спадок творців та митців українського героїчного подвигу. Приїхав на відкриття першого пам'ятника в Україні Михайлові Гаврилку, його онук Орест Абрагамович, котрий разом з письменником Романом Ковалем ініціатором спорудження даного пам’ятника, президентом історичного клубу "Холодний яр", автором книг "Михайло Гаврилко: і стеком і шаблею"," Шевченкіана Михайла Гаврилка", урочисто відкрили його.

То який цей український світ, в якому жив, творив і боровся Михайло Гаврилко?

Так, в нього було дитинство (народився 5 вересня 1882 року в хуторі Свинівка на Полтавщині), з якого виніс нехіть до російських царів, особливо до Катерини Другої, що зруйнувала Запорізьку Січ. Але з тих ранніх років життя він запам’ятав, що він козак. Козаком пройшов життя і прийняв в пекельних муках вогню смерть, не просячи пощади. Були роки навчання, посвята свого таланту Тарасові Шевченку. Він бачив, як «кожне слово Шевченка-пророка» паде, як стріла божого грому, ведучи в бій найпалкіші серця найкращих синів України за неї!». Козак з Полтавщини всім своїм єством увібрав кожне слово Шевченка, що, як стріла божого грому, падала в його палке серце, вело його, найкращого сина України в бій за неї. Він був з тими найкращими синами України, яких історія називає Українськими січовими стрільцями, Лицарями волі, перед якими засвітилася велика мета: Українська незалежна держава. Героїчна постать Михайла Гаврилка ожила у книзі Романа Коваля, вона постала перед нами сьогодні у великий 100-літній ювілей УСС.

У 1904 році закінчив Миргородську художньо-промислову школу. Навчався у Санкт-Петербурзькому училищі технічного малювання, звідки був звільнений за участь у організацію студентського страйку. Шість разів був арештований. Перебував на нелегальному становищі. Емігрував до Австро-Угорщини. Здобув вищу освіту в Імператорській академії мистецтв (Краків 1907 – 1912). Тоді у Кракові видав поетичну збірку «На румовищах». Стажування пройшов у Парижі.

Основна тема його творчості – шевченкіана. Йому належать 4 проекти пам’ятника Шевченка для Києва (до 100-річчя від дня народження поета), горельєфи, барельєфи, плакати, медальйони із зображення образу Тараса, йому пам’ятників у Львові, Косові, Коломиї… Створив погруддя Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Івана Франка, курінного Українських січових стрільців Василя Дідушка, а також різні скульптурні композиції. Його роботи як художника виконані вугіллям, олівцем, олійними фарбами.

Михайло Гаврилко – член стрілецької мобілізаційної комісії (1914 р.). Був саперним командантом відділу УСС(1915), начальником штабу Сірої дивізії (1918), повстанський отаманом (1920). Відкривав українські школи на Волині.

Закінчив життя трагічно: більшовики спалили його в топці локомотива.

Організатором урочистостей відкриття пам'ятника Січовому Стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку, є Союз українок міста Болехова, з її лідером пані Ларисою Дармохвал. Опісля відбулась академія "Нам пора для України жить".