Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Експедиції arrow Звіт про пошуково-ексгумаційні дослідження поховань загиблих у роки II СВ в околицях с.Боратичі (ч1) Сьогодні: 22.09.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Звіт про пошуково-ексгумаційні дослідження поховань загиблих у роки II СВ в околицях с.Боратичі (ч1) Надрукувати
Любомир Горбач   
27.05.2015
Звіт про проведені пошуково - ексгумаційні дослідження місць ймовірних поховань польських військовослужбовців загиблих у роки Другої Світової війни в околицях с. Боратичі Мостиського району Львівської області  ч.1 (2014 рік).

Відповідно до дозволу Міністерства культури України № 22-095-П/12 від 20 листопада 2012 року (світлина 1) пошуковою групою Товариства «Пам'ять» 8 травня 2014 року здійснено дослідження місць боїв, загибелі та ймовірних захоронень військовиків Польського війська в с. Боратичі Мостиського району Львівської області.

Світлина 1
 

Земляні пошукові роботи проводились в с. Боратичі та його околицях (світлина 2).

Світлина 2
  

Село Боратичі розташоване за 25 км від районного центру м. Мостиська, між селами Міженець, Стороневичі, Тишковичі, Хідновичі, Гусаків. Воно оточене з усіх сторін залісненою гористою місцевістю. На південно-східній околиці с. Боратичі у вересні 1939 року відбувались найзапекліші бої між підрозділами Польського війська та німецького «Вермахту» (читай історичну довідку).

11-12 вересня 24 ДП (дивізія піхоти) Польського війська під командуванням полковника Альфреда Крайовського, зі складу Армії «Краків», біля міст Бірча та Перемишль вела бої з німецькими підрозділами 2 ГД (гірської дивізії). Після значних втрат особового складу, за наказом командувача південного фронту генерала Казимира Соснковського, залишки 24 ДП відмаршували в напрямку міста Львова, обходячи з півдня м. Мостиська. Вслід за нею рушила і 2 ГД (гірська дивізія німецького «Вермахту»).

14 вересня в районі с. Поповичі, окрім 24 ДП, зібрались розрізнені рештки інших польських підрозділів, а саме: 155 ПП (піхотний полк), батальйон КОП «Житин», 38 ПП Стрільців Львівських, 1 ПП КОП «Карпати», 1 батальйон 1 полку Стрільців Підгалянських. До с. Хідновичі прибув 39 ПП і 1 батальйон 17 ПП. Швидкий підхід німецьких підрозділів зламав усі зусилля польського командування на побудову комплексної лінії оборони. Німці розпочали свій наступ з артилерійського обстрілу місць перебування польського війська, а основний вогневий удар було скеровано з околиць с. Гусятичі в напрямку с. Боратичі. Після артпідготовки німцями в дію було введено 111 відділення розвідки і 3 батальйон 137 ПГС (полк гірських стрільців) з 2 ГД. В інших місцевостях, де були зібрані польські підрозділи, німці з допомогою авіації проводили розвідку і, відповідно, повітряне бомбардування по виявлених цілях.

Під час обстрілу кілька артилерійських зарядів попало на одне із господарств в с. Тишковичі, у якому був розташований штаб 24 ДП. До відбиття наступу поляки задіяли свою артилерію, після чого у наступ пішли підрозділи 155 ПП, які призупинили натиск німців. Німецьке командування посилює свій наступ, долучаючи до дій 1батальйон 136 ПГС та 2 батальйон 137 ПГС. В бій німці вводять додаткові підрозділи, атакуючи с. Боратичі ще й зі сторони с. Стороневичі. Поляки теж до бою почергово приєднують свої запасні батальйони: 38 ПП, 39 ПП, 155 ПП. В результаті цього бою німецькі підрозділи було зупинено та частково знищено.

Під вечір 14 вересня 24 ДП, виконуючи наказ генерала Соснковського, лісами через с. Радохинці відійшла в східному напрямку. На ранок 15 вересня 24 дивізія піхоти проминула м. Мостиська і за черговим наказом свого командувача пішла маршем в напрямку міст Янів (тепер. Івано-Франкове), Львів (світлина 3).

Світлина 3
  

За спогадами учасників цих боїв, втрати Польського війська були значними. На жаль, будь-якої детальної інформації про кількість загиблих, з яких підрозділів були бійці, хто здійснював захоронення (чи взагалі здійснювали), де захоронювали, у польських архівних джерелах немає. Німецькі архівні джерела теж подають дані про значні втрати серед особового складу своїх підрозділів.

За свідченнями жителів с. Боратичі, після завершення боїв німці поховали своїх вояків. Санітарні захоронення військовиків Польського війська, за наказом німців, здійснювали полонені польські солдати та місцеві жителі. Через рік, восени 1940 року, у с. Боратичі, яке на цей час уже було окуповане більшовицькою Росією, прибули представники Німеччини. Вони провели розкопування тимчасових захоронень та вилучення з ям людських решток, і вивезли їх до Німеччини.

В с. Боратичі є кладовище, на якому поховані військовики австро-угорської та російської армій, що загинули у роки ПСВ. Свідчення про захоронення вояків Польського війська на сільському кладовищі відсутні.

Можливо, що якусь частину своїх загиблих поляки відразу захоронили на місці бою, але більшість з оповідачів твердять про те, що вояків закопували полонені польські солдати та місцеві чоловіки прямо там, де лежали вбиті, використовуючи під поховальні ями утворені внаслідок вибухів вирви від артилерійських зарядів, окопи, бліндажі тощо. Польськими військовими захороненнями радянська влада не опікувалась. Місцеві жителі боялись впорядковувати ці поховання, щоб не потрапити під більшовицькі репресії, що призвело до втрати місць поховань «непохованих» вояків Польського війська – поляків, українців та представників інших національностей.

За розповіддю п. Ольги Паруляк , 1932 року народження, яка народилася та завжди проживала у с. Боратичі, події у вересні 1939 року розгорталися так: «Перед обідом у село заїхало польське військо і направилось у сторону лісу, а саме в сторону дороги до с. Міженця. Разом із ним в’їхав малий танк, деталі якого ще недавно лежали на одному з подвір’їв. Ми, малі діти, побігли за танком. Незабаром на прилегле до нашої садиби поле приїхала польська кіннота. Офіцер дав команду та коні полягали на землю.

За деякий час на другий край села прибула німецька кіннота. Коли німецька кіннота минула поле, де залягла польська кіннота, офіцер дав наказ, коні повставали, їх осідлали офіцери і поїхали назад. Почалася стрілянина, а так як мама пам’ятала Першу Світову війну, покликала нас, і ми схоронились у ямі, звідки добували глину, так що ми не могли спостерігати за подальшими подіями. За деякий час ми почули сигнал в горну і почалася атака на німецькі підрозділи.

Після бою, пам’ятаю, як молоді хлопці просили пити, а дехто із поранених підповзав до потоку, пив воду і там помирав. У зв’язку з тим, що ніхто не хотів копати могили, вирішили, що полеглих поховають в окопах, які залишились після Першої Світової війни, на пагорбі. Із загиблих знімали ремені і взуття. Зібрану зброю складали на одному з місцевих господарств. Війт разом із своєю донькою (ця жінка може ще жити в Самборі – прізвище Наталя Прокіп) записували імена загиблих. Їх було понад 370 осіб.

Через деякий час приїхала німецька комісія і німецьких солдатів ексгумовано (у трьох місцях по сім осіб). Члени комісії були в білих довгих рукавицях.»

За зібраними свідченнями відомо, що на території самого села Боратичі бої між німецькими та польськими підрозділами не відбувалися. За винятком попадання на селянські господарства артилерійських зарядів, які перелітали через позиції польського війська. Самі ж польські вояки вели бій з позицій, розташованих на заліснених пагорбах, що простяглись навколо с. Боратичі.

Дослідження височин, які і стали місцями боїв, показало, що польське військо справді не мало часових можливостей для облаштування комплексної лінії оборони. В цих бойових діях умови бою були нав’язані німецькими військами, які після переслідування противника відразу перейшли у наступ. Польські відділи змушені були відбивати наступ у тих місцях, де зупинилися, часом на безлісих пагорбах та полях. Якась частина польських підрозділів використала збудовані ще у роки Першої Світової війни фортифікаційні лінії оборони (світлина 4).

Світлина 4
  

Підтвердженням цього є виявлені у великій кількості по всій лінії оборони відстріляні гільзи і набої до стрілецької зброї польського виробництва та знайдені у 2012 році останки трьох вояків Польського війська.

Важливо додати, що на сьогоднішній день у с. Боратичі практично не залишилось свідків цих подій: село було виселене за часів окупаційної радянської влади, і згодом назад повернулась лише невелика кількість колишніх мешканців. Окрім того, за останні десять років більшість з тих, хто пам’ятав про ці події, уже померли. Залишились лише перекази від дідусів та бабусь. На жаль, у цих переказах відсутні важливі дрібниці, які є необхідними для визначення розташування ймовірних місць захоронень. В більшості випадків слухачі невимушено слухали розповідь про війну і сприймали її як цікаве оповідання, а не як важливу інформацію, яка, можливо, колись буде необхідна для вчинення певних дій (встановлення пам’ятного знака, перепоховання тощо). Відповідно важко та в більшості випадків неможливо у вказаних місцях віднайти захоронення.

Попереднім обстеженням місцевості (опитування жителів с. Боратичі) з’ясовано, що в південно-східній околиці села розташовано п’ять ймовірних місць з захороненими військовиками Польського війська. Проведено земляні пошукові дослідження (закладання розвідкових шурфів), під час яких були виконані наступні роботи (див. описи):

Об’єкт № 1 розташований в південно-східній околиці села Боратичі, на краю залісненого пагорба, а саме на межі лісу та поля. За розповідями місцевого жителя п. Володимира Войтовича, 1955 року народження, більше двадцяти років тому, під час господарських робіт на полі було виорано людські рештки та залишки військового спорядження. Тоді ці рештки зібрали і закопали на краю лісу. Також п. Володимир розповів, що коли вони школярами брали участь у засаджуванні старого лісу, в окопі знайшли медичну сумку, повну якихось документів на польській мові. Через те, що в часи радянської влади будь-які знахідки на військову тематику були небезпечними, цю сумку скинули назад в окоп та прикопали.

На вказаній п. Володимиром Войтовичем ділянці пошуковою групою Товариства «Пам'ять» було проведено пошукові земляні роботи. Натрапити на поховання на досліджуваній площі не вдалось (світлина 5, 6, 7, 8, 9, 10).

Світлина 5
  
Світлина 6
 

Світлина 7
 
Світлина 8
 

Світлина 9
 
Світлина 10
 

Об’єкт № 2 досліджувався в південно-західній околиці с. Боратичі, в підніжжі залісненої височини (світлина 1). По височині, яка простяглася на 3 км. від с. Стороневичі до с. Боратичі, пролягає польова фортифікаційна лінія оборони з розбудованими окопами, з’єднуючими ходами, землянками, іншими земляними сховищами. Ця територія густо вкрита різними за розміром вирвами, утвореними вибухами артилерійських зарядів. Саме тут в роки Першої Світової війни відбувалися бої між військовиками австро-угорського та російського війська (світлина 1).

Світлина 1
  

На місці ймовірного захоронення проведено пошукові земляні роботи, в результаті яких на глибині 0,2 м. від сучасної поверхні виявлено залишки військового спорядження: ємкість для зберігання води, горнятко, сталеві ножни до штика (світлина 2).

Світлина 2
  

Поглибивши розвідковий шурф, на глибині 0,4 м. від сучасної поверхні натрапляємо на рештки людського скелета: велику та малу гомілкові кістки (світлина 3) .

Світлина 3
  

Відповідно до дозволу Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій № 1/13/8/1/3/2013 від 19.03.2013 р. (світлина 4) 27 квітня 2014 року пошукова група громадської організації Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» спільно з ТзОВ «Українська Пам'ять» здійснила ексгумацію (вилучення із захоронення) людських скелетів.

Під час проведення пошуково-ексгумаційних досліджень були виконані наступні роботи (див. описи):

Світлина 4
  

Розкопки захоронення здійснювалися по-штиховим (пластовим) методом з відкриттям площини усієї могили. Людські рештки у вигляді розрізнених частин людського скелета знаходилися на неоднаковій глибині: від 0,2 м. до 0,4 м. від сучасної поверхні (світлина 5).

Світлина 5
  

Поховальна яма має форму квадрата і приблизні розміри 2х2 м. Знайдені три пари стегнових кісток свідчать про кількох військовиків, похоронених в цій ямі. Хаотичність розташування та перемішаність кісток засвідчує, що анатомічна цілісність скелетів була попередньо порушена невідомими особами, які після вилучення кісток з поховання скинули їх назад у могилу та закопали (світлина 6).

Світлина 6
  

Знайдені поруч з перемішаними людськими кістками предмети вказують на приналежність захоронених до німецького та польського військових підрозділів. Зокрема, з німецького військового спорядження та особистих речей знайдено: одна пара черевиків з набитими на підошві спеціальними металевими цвяхами та металевими підковами на каблуках (світлина 7).

Світлина 7
  

Два шкіряних трьохсекційних підсумки для зберігання набоїв до стрілецької зброї ( карабін М 98 К), ємкість для зберігання води з зачепом, горнятко, металеві ножни для носіння штика, шолом захисний, пістолетні набої 9Х19 «Люгер-Парабелум», комплект ложка-вилка, коричневий пенал (ємкість для зберігання таблеток, які використовувалися для знезараження шкіри), кишеньковий розкладний ножик, ковпачок для закривання дульної частини зброї від попадання бруду, три гаки для підтримування пояса зі спорядженням (кріпились на однострій вояка), одинадцять ґудзиків з верхнього одягу, один погонний номерний ґудзик із витиснутою цифрою 11 (11 піхотний полк), гребінець, одна чехословацька монета номіналом 1 крона, наручний годинник, половинка військового ідентифікатора з написом «162. 15./G.J.R.137» (світлини 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21).

Світлина 8
  
Світлина 9
 

Світлина 10
  
Світлина 11
 

Світлина 12
  
Світлина 13
 

Світлина 14
  
Світлина 14
 

Світлина 15
  
Світлина 16
 

Світлина 17
  
Світлина 17
 

Світлина 18
  
Світлина 19
 

З польського військового спорядження та особистих речей знайдено: три пари черевиків з набитими на підошві спеціальними металевими цвяхами та металевими підковами на каблуках; три гаки для підтримування пояса зі спорядженням (кріпились на однострій вояка); один середній, один малий ґудзики з верхнього одягу із зображенням одноголового орла – гербової фігури Польської держави; гребінець; одна польська монета номіналом 50 грошів 1923 року взірця; два ковпачки для закривання дульної частини зброї від попадання бруду, на одному з них маркування виробника KRANC & LEMPICKI; залишки ложки (світлини 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28).

Світлина 20
  
Світлина 21
 

Світлина 22
  
Світлина 22
 

Світлина 23
  

Військовий ідентифікатор чи інші документи, які б сприяли встановленню особистих даних загиблих, відсутні.

Таким чином, в результаті дослідження санітарного захоронення у с. Боратичі Мостиського району Львівської області було виявлено рештки шести осіб (світлина 27).

Світлина 24
  

На жаль, через руйнування військового захоронення сторонніми особами, ідентифікувати особи загиблих неможливо. Можна лише припустити, що людські рештки належить одному вояку німецьких військових формувань, адже супровідний матеріал який знайдено в поховальній ямі, відповідає «комплектності» одного військовослужбовця. Зважаючи також на знайдені залишки військового спорядження та особистих речей польського походження, можна припустити, що рештки п’яти осіб належать військовикам Польського війська. Чи були у поховальній ямі ще військові ідентифікатори, військове спорядження та особисті речі, можуть розповісти тільки ті, хто зруйнував поховання, відібравши у пошуковців можливість ідентифікувати загиблих та знайти їхніх родичів.

Після завершення досліджень місце поховання було рекультивоване і відновлене у первісному вигляді (світлина 28).

Вилучені із санітарного захоронення людські рештки, особисті речі загиблих передано Генеральному Консулу Республіки Польща у Львові п. Ярославу Дрозду.

Світлина 25
 

 

Любомир Горбач

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)