Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow Інтерв'ю з побратимом бійцем батальйону Нацгвардії ім.Кульчицького Володимиром Пастушком Сьогодні: 26.03.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Інтерв'ю з побратимом бійцем батальйону Нацгвардії ім.Кульчицького Володимиром Пастушком Надрукувати
Любомир Горбач   
10.07.2016

 Володимир Пастушок (Пісня), сотник 35 сотні «Волинська Січ», молодший лейтенант Національної гвардії України, заступник командира першої роти батальйону імені Кульчицького:  Минув рік, і дуже багато незавершеної роботи за тією війною… Треба тут налагоджувати справи, вдома, в тилу. Люди воюють, люди вмирають, а тут, таке враження, до чиновників усіх рівнів нічого й не дійшло. Відчуття, що вони і не збираються нічого змінювати. Проте зараз мені і таким, як я, важливіший усе-таки східний фронт. Інколи, як приїжджаю додому, то чую, що ми не хочемо воювати за тих олігархів, які мають п’ятиповерхові хати. Про що ви говорите, вам що мало, що ворог танками уже їздить по вашій землі? Негайно потрібно захисти Україну, захистити свою землю.

(Інтерв'ю від 2014 та 2015 року) Від початку виникнення революційного Майдану сотник "Волинської січі", самооборонець Володимир Пастушок був його активним учасником. Саме його сотня була під кулями на Інституцькій, а шестеро його побратимів тоді загинули. Коли ж в Україні розпочалася війна, він добровольцем записався у Національну гвардію. Відтак, у рамках антитериростичної операції Володимир Пастушок опинився в епіцентрі бойових дій у Слов’янську. Там провоював близько місяця. Кілька днів тому він повернувся додому.

- Чому Ви вирішили записатися у Нацгвардію?

- Я не можу залишатися осторонь того, що відбувається в Україні, тому і вирішив захищати свою країну. З початку виникнення Майдану, я був його учасником, разом із загиблими героями Небесної сотні брав участь у київських протистояннях. Потім записався добровольцем у Національну гвардію. Впродовж місяця ми проходили підготовку на полігоні, а далі нас відправили охороняти блокпости у Дніпропетровській області. Там ми пробули 15 днів.


- Як так сталося, що Ви опинилися у Слов’янську?

- Коли на сході України розпочалася активна фаза АТО, наш батальйон направили на охорону блокпостів навколо Слов’янська. Це було 2 травня. Відтак, ми і пробули там до 1 червня.

- Чим Ви займалися на блокпостах, що входило у Ваші обов’язки?

- Весь цей час ми охороняли блокпости та оборонялися від сепаратистів, які постійно нападали. Блокпости првктично весь час обстрілювали. Сепаратисти нападали не залежно від часу доби – це могло бути, як вдень, так і вночі. Якщо ж на нашому блокпості було тихо, то штурмували сусідній. І так постійно. Згідно наказу, ми могли лише оборонятися і, коли нападали сепаратисти, ми не давали їм змоги пройти через блокпост у місто, але не мали права їх наздоганяти. Та ситуацію ускладнювало те, що місцеві жителі самі пускали їх у місто, а потім просили захистити їх від сепаратистів.

- А, як місцеві жителі Вас сприймали?

- По-різному. Були випадки, коли нам просто в очі казали, що ми бандерівці, дехто, начебто, ставився нормально, хтось з пересторогою. Але їм не можна довіряти. Тому що чимало мешканців східних областей були на стороні сепаратистів. Також були випадки, коли через блокпост проїжджали автомобілі місцевих жителів, які з нами, начебто, нормально спілкувалися, а їх діти опускали вікно авто і кричали, що ми бандерівці. А тих, хто нам відкрито допомагав, скажімо, приносив їжу, їх просто вбили. Одна тамтешня жінка нам приносила їжу та сигарети. Якось, коли вона поверталася додому, її перестріли, зґвалтували та вбили. Тому чимало тамтешніх жителів просто боялися з нами спілкуватися, щоб не стати наступними жертвами сепаратистів.

 - Як взагалі ситуація на сході України?

- Там, де ми були, у Слов’янську, атмосфера доволі напружена. Адже ти не знаєш, що може бути за кілька хвилин, з якої сторони чекати нападу. Сепаратисти з нами воювали по-справжньому, а ми лише захищалися. Ними керували російські професіонали, яких реально спіймати важко. Тим більше, що вони були добре озброєні і мали всі необхідні засоби захисту, а в нас навіть не було нормальних пристроїв нічного бачення.

- Зараз часто можна почути, що наші військові на сході воюють без бронежилетів, їм не вистачає їжі тощо… У яких умовах перебували Ви?

- У нас були бронежилети і каски. А їжі й справді не вистачало, адже до нас було важко добратися, щоб привести. Але ми про це не думали.

- А чи не страшно Вам було їхати на війну?

- Коли ти перебуваєш на блокпості, це все стає другорядним. Адже немає часу думати про щось інше, окрім того, що ти робиш. У неділю ми знову повертаємося на схід, захищати свою країну.

 

Самооборона майдану

ВСЕ - сайт чесних новин

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)