Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Хрещений двічі" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна Сьогодні: 16.12.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Вшанування пам'яті воякам які загинули 1.11.1944 року в околицях c.Грабівка Надрукувати
Любомир Горбач   
30.01.2017

1 листопада 1944 року в Чорному лісі відбувся кровопролитний бій, в якому героїчно загинули сотенний Іван Гонта “Гамалія”, референт СБ ОУН Станіславської області Тимофій Галів "Скалюк", заступник референта Служби Безпеки Проводу ОУН Василь Турковський, "Павло" та їхні бойові побратими. Деталі бою подані нижче.


В зв’язку з цією сумною подією щороку в селі Грабівка (Калуський р-н, Івано-Франківської обл.), на місцевому цвинтарі біля братської могили збираються люди з довколишніх сіл, міст, районів, для того щоб віддати шану загиблим героям.

Цей рік не був винятком. В неділю, 6 листопада, від місцевої церкви до кладовища колоною рушили небайдужі жителі Калущини, Долинщини та Рожнятівщини. Біля могили “гамаліївців” місцевий священик відправив панахиду, під час якої пролунала триразова сальва. Після панахиди присутнім нагадали про ті події, розповіли про те як в 1990 році в лісі шукали місце захоронення повстанців, учні місцевої школи декламували вірші, дехто розповідав про загиблих в тому бою родичів, знайомих. Місцеве жіноцтво виконало пісню "Подай, дівчино, руку на прощання ...” з невеликою доробкою, в якій згадуються сучасні події на Майдані:

В неділю раненько хлопці молоденькі

Покинули села і рідні міста.

Поїхали в Київ правдоньки шукати

Щоб краще Вкраїна жила.

Мерзли на Майдані довгі дні і ночі

Щоб краще жилось нам усім

Та злі яничари - найманці за гроші

Стріляли ззаду в спину їм.

Як ішли до бою темненької ночі

А шини ясно горіли

Гранати рвали, снайпери стріляли

Друзі ранені падали.

Клялися друзі усі на Майдані

А клятва була в них така:

“Ніколи не буде в нас на Україні

Московсько-путінська чума!”

В Грабівці збереглось ще доволі багато поховань підпільників, які загинули в Чорному лісі і його околицях. Неподалік могили “гамаліївців”, поміж інших повстанців місцеві жителі таємно поховали командира сотні "Рисі" - Матвія Семака "Гонту", який загинув в нерівному бою 1946 року біля рідного села Петранка, Рожнятівського р-н.

 
 

 

Поряд з місцевою церквою знаходиться спільна могила двох священників, один з них був капеланом в УПА, яких разом з більш як двадцятьма жителями села 27 квітня 1944 року вбили відступаючі під тиском УПА «червоні партизани». Також, на церковному подвір'ї споруджено пам'ятник Івану Грабівському, який ще в далекому 1648 році під час хвилі народних повстань на Прикарпатті очолював загони для боротьби проти польської шляхетської влади, за що пізніше був страчений в м. Калуш.

На іншому старому цвинтарі також збереглось немало поховань українських борців за волю. Попри саму дорогу в ряд розміщено 12 могил підпільників, а посеред кладовища братська могила, в якій похований і сотенний "Бойко" – Михайло Орищук, який очолював сотню «Заведії» і помер біля села Посіч взимку 1945 року.

Ще вдалось побувати і на тому місці, де спершу були поховані гамаліївці, за кілька днів після того кривавого бою. З тої могили перепоховали загиблих на місцевий цвинтар. Ця могила була забутою аж до 1990 року. Одним із тих, хто займався пошуком могили, був місцевий житель Василь (прізвище на жаль невідоме), який і провів нас до цього місця. Тут, після спільної молитви, знову передвечірню тишу в лісі порушила триразова сальва.

  

А неподалік, над річкою Луквиця в кінці 40-х, в криївці разом з двома побратимами через зраду загинув кущовий тереновий провідник "Стріла". Один з повстанців спробував прорватися, але його зразу ж скосило автоматною чергою, а двоє інших дострілились в криївці.

Історична довідка про бій 1 листопада 1944 року: “Протягом серпня-вересня 1944 року українські повстанці під керівництвом командира “Різуна” - Василя Андрусяка, вчинили збройні напади на тодішні районні центри Станіславщини — Богородчани, Войнилів, Лисець, Більшівці та інші міста області. У цей же час підвідділи сотень Прута, Чорноти, Благого та Черника розгромили сільські гарнізони і „стрибків“ у селах Завій, Майдан, Посіч, Мислів, Яворівці — у Калуському районі на шляху із Калуша на Станіслав. У відповідь, 30 жовтня відділи НКВД розпочали широкомасштабну операцію з очищення Чорного лісу від повстанців. Наступного дня командир “Різун”, знаючи, що в навколишні села прибуло багато облавників, прислав зв’язкового “Крука” до сотенного “Гамалії”, щоб той покинув повстанський табір, бо ворогу стало відомо про його розташування. Але провідник Роберт не дав наказу виходити із табору (можливо в його оточенні був зрадник?). Як наслідок, 1 листопада 1944 року, маючи місцевого зрадника з Грабівки, більшовики непомітно підкрались до місця табору, безшумно знявши стійкового. На той час в таборі, в урочищі Гуркало, перебував відділ “Гамалії”, крайовий провідник “Роберт” зі своїми 60 стрільцями, члени Проводу та інші. Напад більшовиків був потужним. Основний удар на себе прийняли “Гамалія” (Іван Гонта) і чота повстанців. Жорстокий бій тривав більше години. Своїми життями “Гамалія” та інші стрільці дали можливість відійти провіднику “Роберту” з охороною й іншим повстанським відділам. Четвертого листопада “Різун” дав наказ сотні відправитись на місце бою гамаліївців з ворогом. Повстанцям відкрилась жахлива картина: повалені дерева, порвані намети, знівечені тіла загиблих... Сотенний Гонта-“Гамалія“ мав кулями перебиті ноги і, щоб не потрапити ворогу живим у руки, дострілився із пістоля; медсестра Сніжка лежала із розпоротим животом (була вагітною)... В тому бою загинуло більше тридцяти повстанців. Недалеко поля бою повстанці викопали братську могилу побратимам. Гаргат Василь на псевдо “Одчайдух” був присутній тоді, коли ховали загиблих повстанців, серед яких був і його брат. Пізніше, вже перед приходом незалежності він за допомогою місцевих жителів віднайде в лісі ту могилу, і повстанців за християнським звичаєм і з почестями перепоховають на цвинтарі в селі Грабівка. На сьогодні відомо імена тільки деяких повстанців загиблих в тому бою, а саме: Галів Тимофій “Скалюк” — член проводу ОУН, Голояд Мирон, “Володимир” — член проводу ОУН, Турковський Василь, “Павло” — член проводу ОУН, Гонта Іван “Гамалія” — сотенний УПА, Косило Оксана, “Сніжка” — медсестра, Лютак Богдан, “Дністер” — чотовий, Середюк Юрій, “Лоза” — чотовий, Лешко Олекса, “Дубовий” — ройовий, Гаргат Федір, “Потіха” — харчовий, Клюба Василь, “Журба” — харчовий та стрільці Василишин Дмитро “Карась”, Верстюк Михайло “Явір”, Доцяк Василь “Тригуб”, Доцяк Іван “Нестор”, Дунько Михайло “Вир”, Ліщинський Василь “Хитролис”, Стонога Василь “Нестор”, Шуляр Василь “Соловей” і Шуляр Іван “Перемога ”

В цьому заході взяли участь двоє стрільців боївки Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» - боївка «Журавлі».

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2019 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)