Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow У Львові вшанували пам'ять Романа Шухевича Сьогодні: 23.07.2018
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


У Львові вшанували пам'ять Романа Шухевича Надрукувати Надіслати електронною поштою
Любомир Горбач   
05.03.2018

  Сьогодні, 5 березня, на вул.Білогорща у м.Львові вшанували пам’ять генерала-хорунжого та головного командира УПА Романа Шухевича.

Біля пам’ятника генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича вишикувалась почесна варта ліцеїстів Львівського державного ліцею ім.Героїв Крут та салютна команда громадської організації "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять".

Представники обласної та міської влади, громадськість міста віддали шану Роману Шухевичу і поклали квіти до пам’ятника генерал-хорунжого, разом виконали Державний Гімн України, а духовенство здійснило чин панахиди. Після відбулося громадське віче.

Про подію у ЗМІ

У Білогорщі вшанували пам’ять Романа Шухевича
У Львові вшанували пам'ять Романа Шухевича
Львів’яни вшанували пам’ять головнокомандувача УПА Романа Шухевича (фото)
День в історії - загинув Роман Шухевич


Як загинув Роман Шухевич

Зранку 5 березня 1950 року емґебісти оточили будинок учительки Наталки Хробак у Білогорщі та ще чотири будинки, у яких, за припущеннями чекістів, міг переховуватися Роман Шухевич, головний Командир УПА. Для оточення зібрали більше 700 бійців внутрішніх військ.
Одним з будинків був саме той, де і справді перебував генерал. Постукали в двері. Зв’язкова Галина Дидик підійшла до дверей і побачила кількох озброєних, з готовою для пострілу зброєю чоловіків.

Галина відчинила, розраховуючи, що за той час, поки допитуватимуть її чи проводитимуть обшук, командир зможе вирватися. Емґебісти вивели її на другий поверх, посадили на стілець і, притримуючи, почали допитувати, хто ще є у хаті. Галина голосно, криком відповідала, сигналячи таким чином тривогу.

На той час командир уже встиг заховатися.

Схованка мала ту перевагу, що в ній було добре чути, що діялося ззовні. Зі звуків командир зрозумів: єдиний шанс уціліти – хоч і мінімальний – це прориватися.

В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Хоча насправді останню кулю Провідник випустив у себе сам – у наглухо оточеному домі в нього не було шансів… Але здаватися живим він не хотів...


Фрагмент з тексту Олесі Ісаюк, http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/03/5/147628/

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)