Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Грані "Пам'яті" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Новини arrow ГУРБИ - славетне місце найбільшої звитяги у боротьбі вояків УПА з НКВД Сьогодні: 24.07.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


ГУРБИ - славетне місце найбільшої звитяги у боротьбі вояків УПА з НКВД Надрукувати
Районний тижневик "РАДИВИЛІВ POST" від 4 травня 2007, №18 (102)   
17.05.2007

Gurby 0
DatsoPic 1.0 © 2006 by Andrey Datso Урочище Гурби, що на Рівненщині, розташоване в декількох десятках кілометрів на південний захід від Здолбунова. Колись там було однойменне село. Але на початку Другої світової війни, у ході стрімкого наступу фашистської Німеччини на Радянський Союз, село Гурби було спалене. Донині видніються ознаки місць, де знаходилися господарські обійстя селян - залишки фундаментів будівель й окремі дерева, колись квітучих садів.

ПРОТЕ в історію Рівненщини, як і в історію оновленої України, Гурби увійшли з інших причин... 

Був квітень 1944-го. В урочищі під Гурбами зібралося близько п'яти тисяч українських повстанців і місцевого населення, яке не бажало коритися радянській владі, що знову повернулася на терени Рівненщини. Як свідчать архівні документи, тут зійшлися повстанці УПА-Північ та УПА-Південь. У звітах командирів повстанських загонів значилося, що під Гурбами розквартирувалися вояки групи «Богун» і групи «Холодний Яр». Крім них, разом з боєздатними загонами, у лісі знаходився похідний шпиталь.

На початку періодично ставалися поодинокі вогненні сутички між вояками УПА і енкаведистами. Є відомості про бій в селі ОбговІ, що відбувся 8-го квітня 1944 року, у якому, як свідчить у своєму звіті політвиховник Безталанний було вбито близько шістдесяти енкаведистів та ще більше поранено. Втрати з боку УПА - один убитий і четверо поранених. Інші документи свідчать про бої біля сіл Жолобки, Угорсь, Забари, що відбувалися 16-го квітня того ж 1944 року.

Та все ж,такою ситуація залишалася недовго. Енкаведисти вирішили взяти реванш. Додатково було підігнано декілька підрозділів внутрішніх та прикордонних військ НКВД на озброєнні яких були кіннота і танки. Загальна кількість енкаведистів, згідно архівних документів, сягала близько тридцяти тисяч.
Те, що уникнути пекельного бою не вдасться, добре розуміли командири повстанських загонів. За наказом зі штабу з'єднання було зведено додаткові укріплення навколо Гурбів, посилено дозори, налагоджено надійний зв'язок між підрозділами повстанців.

Атака не примусила на себе довго чекати. Шквальний вогонь мінометів і гармат з позицій енкаведистів на світанку 23 квітня 1944 року сповістив про початок найзапеклішої битви між вояками УПА й комуняцькими супостатами.

Два дні кривавих боїв на всіх чотирьох напрямках свідчив про впертий намір енкаведистів за будь-яку ціну розбити повстанські підрозділи. Будучи обмеженими у бойових і продовольчих запасах, командування повстанського з'єднання приймає рішення про прорив із оточення. Під покровом ночі командири зібрали свої відділки й почали готуватися до бойового маршу. Шпиталь було розформовано. Легкопоранені долучилися до бойових підрозділів, а важкопоранені й цивільне населення розділилися на ряд груп, які різними шляхами повинні були вибиратися із оточення.

Коли все було готово, бойові підрозділи рушили в дорогу. Однак, вийти з оточення судилося далеко не всім. Тільки одна з трьох груп менш-більш успішно дійшла до місця призначення. Дві інші, зійшовшись коло села Бущі, вступили у свій останній запеклий бій з енкаведистами. З того бою, який значиться в історії як Бущанський прорив, бійці УПА понесли вагомі втрати. І все таки одиницям вдалося вирватися із оточення...

Сьогодні урочище Гурби вписано в історію визвольних змагань українського народу як місце найкривавішої і найзапеклішої битви Української Повстанської Армії з енкаведистами. Мальовничий рельєф урочища у своїх лісових масивах донині свято береже немало таємничого, що змогло б розповісти про бойові події, які відбувалися тут у дні воєнного, лихоліття.

Нещодавно Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» зі Львова, керівником якого є кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Ярослав Онищук, провело пошукові дослідження з метою виявлення захоронень вояків УПА. В процесі дослідницьких розкопок було виявлено людські останки.

Однак, вибіркових досліджень замало для ґрунтовного вивчення історичних подій в тій місцевості. Громадський обов'язок для нас, живих, -детально дослідити усі місця боїв відчайдушних борців за самостійність України, відновити, провести ексгумацію і перепоховати в належне місце останки кожного загиблого тут воїна УПА. Але, слід зауважити, що і на це зараз є реальні сподівання. Адже, сьогодні в урочищі Гурби, на узліссі одного із пагорбів, поруч із відомою могилою загиблих повстанців, вже будується широкомасштабний меморіальний комплекс на честь вищезгаданої битви.

А ще хочу сказати, що згадана місцевість благословенна Богом. Поруч з недобудованим меморіальним комплексом уже зведено дерев'яну каплицю і закладено Свято-Вознесенський чоловічий монастир Української Православної Церкви Київського Патріархату. Вже збудовано двоповерхову обитель для монахів, які щоденно молитимуться за упокій убієнних.

На цьому тижні минуло шістдесят три роки від тих буремних днів. Але для місцевого населення, як і для всіх прогресивних українських людей, Гурби - це наша історія, наша звитяга, наша слава і наш біль...

Михайло ШИШКА, журналіст 

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2018 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)