Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
  • Ukrainian
  • English
Переглянути НОВИЙ фільм "Хрещений двічі" створений Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять"
Головна arrow Експедиції arrow Шана живих до вічно живих Сьогодні: 08.12.2019
Головна
Новини
Експедиції
Статті (історичні джерела)
Військово-історична реконструкція
Кіно & відео студія
Фотогалерея
Довідкова інформація
Мандруємо Україною
Матеріали у тему


Шана живих до вічно живих Надрукувати
Журнал "Камуфляж", листопад 2007   
14.02.2008

У минулому столітті Україною пройшли дві світові війни, на її теренах відбувалися жорстокі політичні й етнічні репресії, через які постраждали мільйони людей. Білою плямою в історії XX ст. залишились імена сотень тисяч невідомих, зниклих безвісти, полеглих у війнах, загиблих під час визвольних змагань, жертв репресій, голодоморів та каральних операцій, борців за волю України. Тисячі людських тіл було нашвидкуруч засипано землею у вирвах від вибухів авіабомб та снарядів, бездушно скинуто у ями, придорожні кювети, яри та колодязі... 

За часів Радянського Союзу військовими похованнями опікувались пошукові загони, що займались розшуком місць поховань та встановленням прізвищ військовослужбовців, але виключно Радянської армії. За роки незалежності Україна, як і будь-яка інша цивілізована країна світу, обрала шлях дотримання загальнолюдських цінностей та християнської моралі та взяла на себе зобов'язання щодо опіки над місцями поховань жертв війн та репресій. За Законом України "Про охорону культурної спадщини" місця боїв і поховань жертв війн належать до пам'яток історії та знаходяться під захистом держави.

Справа збереження національної пам'яті стала особливо актуальною у наш час. Однією з офіційних організацій, що повертає із небуття імена загиблих та закатованих людей, займається ексгумацією і перепохованням останків загиблих, спорудженням пам'ятників та меморіалів жертвам війн, голодоморів і репресій, на теренах Західної України є "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", штаб-квартира якого знаходиться у Львові. Ця організація має офіційний дозвіл Державної міжвідомчої комісії та дозвіл відділення охорони історичної спадщини при державній адміністрації. Очолює товариство кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Львівського національного університету Ярослав Онищук.

ПРОТИСТОЯННЯ "ЧЕРВОНИХ" І "ЧОРНИХ АРХЕОЛОГІВ"

Справжнім лихом для офіційних, так званих "червоних", археологів є нелегальні експедиції "чорних" шукачів, які всіляко дошкуляють пошуковцям та заради наживи варварськими методами розкопують, а точніше знищують поховання, отримуючи чималий заробіток від продажу знайдених раритетів. Добре оснащені технічно, мародери працюють металошукачем, лопатою та щупом, тому, зазвичай, коли "червоні" потрапляють на "чорний розкоп" (а працюють аматори несистематично і дуже швидко), не залишається майже нічого, що могло б вказати на прізвища чи хоча б імена полеглих - навколо лише купи понівечених людських кісток...

До України крім наших "чорняків" приїжджають і інші - з Росії та Польщі. Найбільше їх цікавлять поховання німецьких солдатів, адже навіть ґудзик з їх однострою на чорному ринку чогось вартий. Зрозуміло, що все знайдене "чорними археологами" осідає в приватних колекціях і є втраченим для науки. За словами Ярослава Онищука, примара "чорної археологи"' на території Львівської області набуває загрозливих масштабів. Якщо її не спинити, то через 10 років Львівщина втратить матеріали пам'яток історії, пов'язаних із світовими війнами.

Не гребують "чорні" і військовими цвинтарями. На продаж ідуть особисті речі загиблих і навіть ґудзики з натільної білизни сплюндрованих померлих. Цілком можливо, що серед розтрощених ними останків загиблих можуть бути і предки сьогоднішніх горе-археологів... До того ж не стримує їх і перспектива підірватися під час несанкціонованого непрофесійного "копу" на боєприпасах, яких ще чимало знаходиться в українській землі. Крім моральної сторони питання не лякає "чорних" шукачів і відповідна стаття Кримінального кодексу України, що передбачає за подібні злочини до чотирьох років позбавлення волі. Однак на Львівщині проти них і досі не порушено жодної карної справи.

СУМНА ІСТОРІЯ "БРОДІВСЬКОГО КОТЛА"

Найвідомішим місцем нелегального пошуку артефактів на території Західної України залишається так званий "Бродівський котел", де в 1944 р. Радянськими військами було оточено і знищено тисячі солдатів вермахту та вояків дивізії СС "Галичина".

"Галичина", на відміну від вермахту, була елітною дивізією, тому солдати були краще озброєними й мали відзнаки есесівських підрозділів, які сьогодні на "чорному ринку" коштують більше, ніж спорядження звичайного німецького вояка, - розповідає заступник голови "Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" Любомир Горбач.
- У тому "котлі" залишилося практично все військове майно, амуніція тощо. Коли оточені війська намагались вийти звідти, вони викидали всі відзнаки, нагороди, закопували архіви та штабну документацію, непотрібну зброю, щоб без зайвого тягаря можна було прорватися крізь оточення Червоної армії".

Цікаво те, що підрозділи Радянської армії, які оточили угруповання, до якого входила і дивізія "Галичина", були укомплектовані переважно новобранцями зі щойно визволених земель Західної України, за якими йшли "заградотряди" НКВС. Тобто брат йшов на брата... Вочевидь, зроблено це було штучно та навмисно, щоб українці вбивали один одного. Тоді загинули десятки тисяч червоноармійців та близько семи тисяч дивізійників.

Фактично від кінця 80-х років минулого сторіччя і до цього часу найбільше працювали "чорні археологи" саме в цих місцях, адже там речі просто-таки лежали на поверхні, засипані листям, що нападало за десятки років. Тепер майже весь район "Бродівського котла" очищено від речей військового вжитку. Лінії окопів та оборони - також, зважаючи на кількість свіжих розритих ділянок. Є навіть лінії окопів завдовжки два-три кілометри, які повністю розкопано наново. Можна зробити висновок, що все цікаве, включно з кольоровими металами, вже викопано та перепродано. І це не дивно, адже попит породжує пропозицію. Так, наприклад, бляха поясного ременя солдата вермахту в доброму стані коштує на ринку близько 250 грн, а бляха вояка елітного підрозділу СС коштуватиме вже вдвічі дорожче. Зазнають також нищівних набігів "чорних" місця бойових дій у Карпатах, на горі Татарівка, місця боїв солдатів російської царської армії з австро-угорськими й німецькими військами.

ТРАГІЧНА ЗНАХІДКА

Однією з останніх акцій товариства "Пам'ять" стало перепоховання останків 32 військовослужбовців Радянської армії, які до теперішнього часу вважалися зниклі безвісти. Найбільше людських рештків (23 особи) було виявлено у лісі поблизу села Лешнів, що під Бродами. Як свідчать архівні документи та очевидці тих подій з числа місцевого населення, там під час воєнного лихоліття 26-27 червня 1941 р. відбулися запеклі бої між 12-м мотопіхотним полком 12-ї танкової дивізії за підтримки 212-ї стрілецької дивізії Червоної армії з німецько-фашистськими агресорами.

Зайнявши оборону на узліссі на лівому березі річки Слонівка, радянські підрозділи зазнали нищівного артилерійського обстрілу та авіаційного бомбардування з боку частин вермахту, що наступали широким фронтом. Захопивши позиції знесилених радянських військ, гітлерівці зігнали місцевих євреїв із с.Лешнів та наказали їм поховати всіх загиблих у воронках від авіабомб. Отже, реальна кількість поховань залишається невідомою.

Залишки ще дев'ятьох червоноармійців пошуковці привезли до Бродів з-під села Велика Вільшаниця Золочівського району. На місця поховань військових вказали місцеві жителі, які добре пам'ятали перші пекельні дні війни. Вони ж і розповіли про історію виникнення поховання: після бою дев'ятьох полонених радянських солдатів гітлерівці спочатку начебто відпустили додому. Але коли ті відійшли на незначну відстань, підступно розстріляли їх у спину...

Церемонія перепоховання відбулася у м.Броди в присутності священиків різних релігійних конфесій, ветеранів війни, представників місцевої влади, громадян міста та військовослужбовців Збройних сил України. Під прощальний салют труни у декорі українських національних кольорів було опущено в могилу поряд із монументом "Скорботна мати", зведеним раніше на честь усіх загиблих на Брідщині воїнів Червоної армії.

Серед нещодавніх заходів, організованих "Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять", Всеукраїнським об'єднанням "Свобода", Спілкою офіцерів України, Центром досліджень визвольного руху, Всеукраїнським об'єднанням ветеранів, що відбулися 22 липня цього року в с.Підгірці Бродівського району Львівської області, стало закладення пам'ятного знаку на місці спорудження "Військового меморіалу примирення", де будуть перепоховані віднайдені останки солдатів Червоної армії, вояків дивізії "Галичина" та усіх жертв Другої світової війни.

Ще багато невідомих військових та інших поховань різних часів приховує українська земля. Отже, роботи у пошуковців вистачає. Як зазначив керівник товариства "Пам'ять" Ярослав Онищук, нам як громадянам дійсно демократичної держави вже час позбутися заангажованих штампів шовіністичної ідеології щодо полеглих на полях боїв та гідно вшанувати пам'ять усіх без винятку воїнів, котрі волінням долі не повернулися до своїх родин, ставши знаряддям у вирішенні політичних та ідеологічних амбіцій антигуманних і злочинних тоталітарних режимів.

Арташес МАРКАРЯН 

 
Поділитися у соцмережах
< Попередня   Наступна >
2006-2019 © Товариство пошуку жертв війни ''ПАМ'ЯТЬ''
Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволене за умови повідомлення про це та посилання на джерело (в інтернет-ресурсах - на адресу сайту)